РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОФШОРНИХ КОМПАНІЙ У ФІНАНСОВИХ І ТОРГОВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЯХ

Закони про компанії розрізняють акціонерні товариства відкритого і закритого типів. Акції акціонерного товариства закритого типу належать обмеженій групі осіб і не можуть бути запропоновані для вільного продажу; обмежене і право акціонерів товариства такого типу на передачу його акцій. Компанія відкритого типу – це компанія, акції якої вільно купують і яка має задовольняти таким вимогам:

• наявність у статуті письмової вказівки про те, що компанія буде відкритого типу;

• сплата, принаймні, 25 % номінальної вартості акцій компанії і всієї премії (маржі) перед розподілом цінних паперів;

• її назва має закінчуватися словами "Public Limited Company" (PLC) (публічна компанія з обмеженою відповідальністю);

• капітал повинен бути не меншим дозволеного мінімуму, що становить, наприклад, у Великій Британії 50 тис. фунтів стерлінгів (ф. ст.).

Компанія відкритого типу не може займатися бізнесом або використовувати позикові кошти, якщо реєстратор (особливий урядовець) не видав сертифікату, що уповноважує її діяти таким чином, або якщо її не перереєстрували як приватну компанію. Для отримання сертифікату компанія має у встановленому порядку звернутися до реєстратора і надати регламентовану законом декларацію, що містить такі відомості;

• кількість акціонерів і поіменне їх перерахування;

• підтвердження того, що номінальна вартість розподіленого акціонерного капіталу компанії становить не менше дозволеного мінімуму;

• попередні витрати компанії (або, якщо точну суму не можна встановити, їх розрахункову вартість) і перелік осіб, яким винні будь-які із цих витрат або можуть бути виплачені;

• суми, що сплачені або підлягають сплаті засновнику, і підстави для їх сплати.

Відмінності між акціонерними товариствами відкритого і закритого типу відображено в законах про компанії переважної більшості податкових гаваней.

Корпорація – це підприємство, створене на засадах обмеженої відповідальності, що дозволяє захистити особисте майно підприємців.

Товариство – це підприємство, учасники якого відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном. Статус товариства розрізняють залежно від характеру системи права, яку використовує країна. Існує дві системи права: загальне (острівне, англо-саксонське) та континентальне право. Загальне право не визнає самостійної природи товариства, не надає йому ознак юридичної особи. Британський закон "Про товариства" 1890 р. визначає товариство як "...правовідносини, що існують між особами, які спільно ведуть бізнес із метою отримання прибутку...". Товариство має місце лише тоді, коли кілька осіб практично ведуть спільну підприємницьку діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Товариство, його назву та рішення про його утворення зазвичай не реєструють.

Кожен з учасників товариства є незалежним, але, представляючи товариство, він має діяти на користь усіх його учасників. Таким чином, кожен учасник товариства як агент діє від імені інших учасників товариства в тих сферах, які є фундаментом товариства, а як принципал відповідає за дії інших учасників товариства в зазначених сферах. Товариство в розумінні загального права не є юридичною особою та не має самостійної право здатності. Модель римського права, застосовувана європейськими державами, регулює комерційні (торговельні) відносини цивільним правом. Товариство за цією моделлю визначають юридичною особою, воно потребує у багатьох випадках реєстрації та спеціального оформлення. Континентальне право відрізняється від англійського насамперед тим, що визнає товариство юридичною особою та потребує його реєстрації.

Оскільки товариство у країнах, де існує англосаксонське право, не визнають повноцінною юридичною особою, то вони відмовилися від його оподаткування, здійснюючи оподаткування та контроль за діяльністю учасників товариства вже після розподілу прибутків. Такий підхід до оподаткування отримав назву податкової прозорості, що дозволяє на практиці виводити з-під оподаткування лише товариства, створені нерезидентами. Існує кілька різновидів товариства та корпорацій, визначених законодавством. В офшорних схемах для уникнення або зменшення оподаткування використовують змішані (командитні) товариства, компанії з обмеженою відповідальністю, міжнародні ділові компанії, звільнені компанії, нерезидентні компанії, компанії зі спеціальним статусом, трасты тощо.

Командитне товариство (limited partnership) – це товариство, у якому частина учасників несе повну, а частина – обмежену відповідальність за зобов'язаннями. Останні мають назву привелійованих і не можуть брати участь в управлінні товариством.

Компанія з обмеженою відповідальністю (limited liability company) – це підприємство, що поєднує ознаки корпорації і товариства. Вона як і корпорація має обмежену відповідальність за зобов'язаннями, а як товариство використовує принцип податкової прозорості, що означає сплату податків кожним окремим учасником такої компанії.

Міжнародна ділова компанія (International Business Company) за формою повністю ідентична акціонерній компанії або корпорації, але має деякі обмеження, що вимагають вести підприємницьку діяльність за межами країни її реєстрації та лише з нерезидентами цієї країни. Якщо ці обмеження компанії виконують, тоді вони отримують пільги.

Звільнена компанія (exempt certificate) – це компанія, зареєстрована за загальним законодавством (зазвичай у формі корпорації), що отримує спеціальне звільнення від оподаткування в обмін на зобов'язання не вести підприємницької діяльності на території держави реєстрації та з її резидентами.

Нерезидентна компанія (non-resident company) – це компанія, що створена нерезидентами, веде підприємницьку діяльність лише за кордоном та нею керують з-за кордону держави реєстрації.