РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОФШОРНИХ КОМПАНІЙ У ФІНАНСОВИХ І ТОРГОВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЯХ

Компанія зі спеціальним статусом (qualified company) – це компанія, якій за статусом дозволено вибирати ставку оподаткування, самостійно зіставляючи ставки оподаткування у країнах реєстрації й отримання прибутків.

Траст – це домовленість, згідно з якою одна особа (засновник трасту) зобов'язує іншу особу (довірчого управляючого) керувати майном на користь третьої особи (бенефіціарного власника). У разі виникнення трастових відносин майно, яке є предметом трасту, перестає належати засновнику трасту і переходить у власність управляючого. Поняття траст по-різному сприймається двома системами права. Так, згідно із загальним (англійським) правом він дійсно існує як самостійна одиниця (може відкривати рахунки, володіти майном), а в континентальному праві поняття трасту відсутнє.

Зазначені вище форми підприємств і різноманітність податкових систем різних країн світу дозволяють зменшувати податковий прес на окремі підприємства, зменшувати контроль державних органів (спираючись на офшорні схеми) у тому числі – за допомогою угод про уникнення подвійного оподаткування. Такі угоди необхідні насамперед для того, щоб захистити підприємців, які працюють певний час за кордоном. Адже в разі відсутності таких договорів підприємець, який веде бізнес за кордоном, має сплачувати податки два рази: перший раз – у країні, де знаходиться джерело його доходів, другий – у країні постійного проживання. В офшорних центрах світу податковий режим не є уніфікованим. Він залежить як від історичних традицій, правової моделі, усталених систем оподаткування, пріоритетів, доходів фізичних осіб, доходів від надання різних послуг, гонорарів, оплати праці, пенсій, стипендій тощо. Єдиний податок, якого не стосуються пільги зі сплати за умовами зазначених вище договорів, – податок на додану вартість.

Перелік основних нормативно-правових актів, які визначають юридичні засади діяльності офшорних компаній у різних сферах бізнесу, а також умови заснування трастів, наведено на рис. 2. Основну кількість таких нормативно-правових актів було прийнято у 80-90-х pp. XX ст., але в окремих країнах (Гернсі, Панама, Гонконг, Монако, Люксембург, Ліхтенштейн, Ірландія) відповідне законодавство існує з кінця XIX та першої половини XX ст.

Рис. 2. Схема сплати податків з доходів, отриманих в іноземній країні

Зазначена загальна схема може мати безліч варіантів і стосується цілої групи податків. Зокрема, прибутку, доходів від транспортної діяльності, нерухомості, авторських прав, дивіден

дів. Є ціла низка схем, що дозволяють уникнути подвійного оподаткування (найпоширеніші з них – податковий кредит із відстроченням, податковий кредит без відстрочення; повне звільнення від податків).

Щорічна підтримка офшорної компанії

Практично в усіх юрисдикціях компанію слід щорічно підтримувати, тобто подавати аудиторський звіт або декларацію (там, де це необхідно), сплатити необхідні податки і збори, оплатити реєстраційним агентам їхні послуги. Якщо всі процедури виконані, то компанія залишається в Реєстрі компаній, якщо який-небудь елемент відсутній, то певний час нараховують штрафи і можна залишитися в реєстрі, сплативши їх, потім компанію видаляють із реєстра з усіма наслідками. Відновлювати компанію можна, але майже завжди це коштує набагато дорожче, ніж просто зареєструвати нову. Усі юридичні документи компанії після її розпуску не мають юридичної сили. У США, наприклад, за ведення бізнесу під неіснуючим ім'ям можна на один рік потрапити у в'язницю.

Основним інструментом механізму взаємодії материнської компанії та її дочірньої офшорної фірми є податкове планування. У практиці міжнародного податкового планування активно використовують податкові особливості та переваги сорока – п'ятдесяти країн і територій. Найбільшу кількість таких країн і територій розташовано в Європі і Карибському регіоні. У Європі це Андорра, Угорщина, Гернсі, Гібралтар, Данія, Джерсі, Ірландія, Кіпр, Латвія, Ліхтенштейн, Люксембург, Мадейра, Мальта, Монако, о. Мен, Нідерланди, Об'єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, Франція, Швейцарія. В окремих схемах міжнародного податкового планування можуть застосовувати особливості систем оподатковування Франції, Німеччини та Російської Федерації (Інгушетія, Калмикія й інші території, що використовують пільгові режими оподатковування доходів). Податкове планування – це вибір між різними варіантами здійснення діяльності юридичної особи, розміщення його активів, спрямований на досягнення максимально низького рівня виникаючих при цьому зобов'язань. Податкове планування грунтується на максимально повному та правильному використанні всіх встановлених законом пільг, а також оцінці позиції податнових органів й обліку основних напрямів податкової, бюджетної й інвестиційної політики держави.

Варто розмежовувати ухиляння від сплати податків, обхід податків і податкове планування. Податкове планування не може бути підставою до застосування до платника штрафних санкцій і в цьому є його основна перевага. Особливості використання механізму офшорного бізнесу при податковому плануванні, загальний аналіз податкового планування та способи його здійснення, можливості використання податкових угод з усунення подвійного оподаткування та використання комп'ютерних експертно-аналітичних систем – усе це сукупний "алгоритм" сучасного податкового планування.

Податкове планування полягає у створенні схем й інструментів податкового планування з метою зниження податкових втрат при проведенні міжнародних інвестиційних і фінансових операцій. Механізм міжнародного податкового планування полягає у створенні офшорних притулків капіталу, трансферту капіталів і доходів за оптимальними податковими маршрутами, використанні трансфертних (внутрішніх) цін у внутрішньофірмових поставках й економічних зв'язках. Головним инструментом міжнародного податкового планування є створення за кордоном офшорних, пільгових й інших спеціалізованих компаній, призначених для зниження податкових втрат. "Своя" офшорна компанія за кордоном відкриває більші можливості для проведення різних зовнішньоекономічних й у низці випадків внутрішніх операцій.

Дійсно, з правового погляду іноземна компанія, яку контролює її власник, є повноцінною юридичною особою, здатною брати участь у будь-яких комерційних справах, а взаємини між закордонною фірмою і його власником (як і між іншими компаніями, що йому належать) будуються на особливих, заздалегідь визначених умовах. Ці відносини є, по суті, внутрішньофірмовими й у міжнародній практиці їх визначають як трансфертні операції. Здійснення міжнародних трансфертних операцій, а також використання офшорних і пільгових компаній вимагає глибокого аналізу організаційних, юридичних і валютно-фінансових аспектів комерційних операцій. Варто мати на увазі, що у промислово розвинених державах (насамперед у США, Великій Британії, країнах ЄС) існує досить жорстке антитранс- фертне, антиофшорне й антидемпінгове законодавство. Воно істотно обмежує застосування трансфертних цін і схем податкового планування, однак не виключає їх зовсім.

Діяльність міжнародних підприємців полягає в пошуку можливостей для скорочення податкових втрат у межах діючої системи обмежень. Формують спеціальні "канали" для міжнародного переливання капіталів і доходів від них. Розробляють схеми валютного хеджування (страхування) закордонних фінансових активів, організузовують управління тимчасово вільними грошовими залишками і резервами закордонних фірм. Ресурси концентрують на рахунках компаній і банків у максимально сприятливих із податкового погляду і політично стабільних юрисдикціях.

Податкове планування не зводять лише до створення і використання офшорних або інших пільгових компаній. Необхідний аналіз усього комплексу податкових факторів й оптимальний вибір юрисдикції як для сервісних, так і для основних компаній, що виготовляють продукцію і надають послуги. Точніше, податкове планування полягає в розробці всієї корпоративної схеми за участю основних профільних підприємств, пільгових фірм й офшорів. Необхідна також детальна розробка конкретних ділових операцій за участю цих компаній.

Наприклад, для українських фірм нині досить актуальним завданням є формування закордонних збутових і закупівельних структур. При створенні останніх необхідно не тільки раціонально розмістити дочірні фірми, провести маркетинг і сертифікацію продукції, але й продумати, як буде функціонувати весь ланцюжок з урахуванням податкових втрат.

Принципи міжнародного податкового планування, загалом, аналогічні тим, що застосовують на національному рівні. Підприємець прагне забезпечити максимальне зменшення бази оподаткування і для цього вивчає особливості прогресії податкової шкали в різних країнах і можливості "дозволеного" списання доходів на видатки (deductions). При цьому аналізують правила погашення збитків, амортизації різних видів активів (включаю чи нематеріальні), а також систему податкових пільг і режимів для окремих видів корпорацій. У деяких випадках необхідний аналіз місцевих і непрямих податків. У ЄС і деяких інших країнах, наприклад, механізм нарахування ПДВ дещо відрізняється від українського. У ЄС він є податком на додану вартість у прямому розумінні цього слова, а в Україні ПДВ у багатьох випадках має вигляд податку на платежі і розрахунки.

Особливістю податкового планування на міжнародному рівні є те, що підприємець має можливість вибрати найвигіднішу юрисдикцію для своєї фірми. До його послуг безліч пільгових й офшорних районів, кількість яких постійно зростає. У міжнародному плануванні часто зустрічаються ситуації, коли доходи, отримані в одній країні, обкладені податками в іншій, а фактично отримані в третій. Багато аспектів міжнародного податкового планування пов'язані з необхідністю транскордонного переміщення товарів, послуг, капіталів і доходів. У зв'язку із цим стає актуальним завдання з пошуку як оптимального маршруту переміщення фінансових і виробничих ресурсів, так й оптимальної корпоративної схеми, здатної таку операцію забезпечити. У цьому випадку необхідна комплексна оцінка всієї закордонної бізнес-системи, включаючи аналіз ланцюжка податків, умов податкових угод, правового статусу корпоративних структур. Зазвичай такі операції здійснюють за участі проміжних і сервісних компаній у зонах податкових пільг. Останні призначені для обслуговування фінансових і зовнішньоторговельних операцій материнської фірми. Такі компанії переважно є суто офшорними і призначені винятково для забезпечення діяльності материнської фірми. Однак однієї компанії часто буває недостатньо, а необхідно мати у своєму розпорядженні цілу систему офшорів.

Основними елементами фінансового й податкового планування при створенні дочірніх офшорних фірм за кордоном є:

• аналіз і порівняння податкових умов країн, де планують створення закордонних фірм. Виявлення держав й адміністративних територій із найсприятливішим режимом оподаткування прибутку. Прогнозування податку на прибуток дочірніх фірм, що тут перебувають;