Розділ «4.2. Офшорні зони в Азії й Індійсько-Тихоокеанському регіоні»

• Російська пільгова компанія, як і будь-яке інше російське підприємство має право користуватися укладеними Росією угодами про усунення подвійного оподаткування й іншими міжнародними пільгами, встановленими для російських фірм. Звичайний іноземний офшор цієї переваги позбавлений. Так, заснувавши представництво російської пільгової компанії у будь-якій країні, з якою в Росії є податкові угоди (напр. у США), компанія платитиме податки тільки у РФ за пільговою ставкою. При цьому збережено головний характер бізнесу (у схемі відсутні офшорні фірми в регіонах із "гучною" репутацією таких як Барбадос, Багами і Невіс). Ця схема може служити своєрідним мостом між внутрішньою й іноземною частиною бізнесу російської компанії.

• На діяльність російської офшорної компанії не поширено дію інструкції ГНС № 34 про оподаткування прибутків і доходів іноземних юридичних осіб. З огляду на це порівняно з іноземною компанією значно знижено сферу податкової відповідальності. Зокрема не утримують додатковий податок "біля джерела" на низку видів доходів. Оскільки ставку податку на прибуток знижено, то кредитні і страхові схеми дозволяють списувати на витрати значну частину доходів.

• Досить серйозною перешкодою на шляху використання іноземних офшорних компаній є російське податкове законодавство, направлене не тільки проти офшорних компаній, але і проти будь-якої іноземної компанії. Річ тут у тім, що російська фірма при перерахуванні доходу на користь іноземної компанії зобов'язана утримати і перерахувати до бюджету податок на доходи іноземних юридичних осіб і ПДВ, якщо іноземна компанія не стала на облік у податковому органі РФ і не отримала там індивідуальний податковий номер (ІПН). Крім того, російський офшор доступніший територіально. Відсутній мовний бар'єр. Реєстрацію і супровід компаній здійснюють структури, у яких добре налагоджені зв'язки з місцевою адміністрацією.

• На відміну від іноземних офшорів компанії, зареєстровані в російських офшорних зонах, мають набагато більші можливості для поточної господарської діяльності, оскільки є звичайними російськими підприємствами, що здійснюють діяльність на території РФ, керуючись загальноросійським законодавством і не мають митниць, валютних й інших обмежень у русі товару територією Росії. Російське законодавство простіше і зрозуміліше підприємцям, при використанні російських фірм менше шансів зробити фатальну помилку, бути обдуреним, а якщо це все- таки відбудеться, то легше розшукати і повернути викрадене або, наприклад, захистити свої права в суді.

• За російськими законами, у тому числі "Про валютне регулювання і валютний контроль" для володіння цінними паперами в інших країнах (у т. ч. акціями іноземних компаній) і користування рахунками в іноземних банках необхідний дозвіл Центрального банку Росії або відповідної держави СНД, резидентом якої є дана особа (фізична або юридична). Процедура отримання такого дозволу в переважній більшості випадків така складна, що простіше буде назвати її неможливою. Водночас не заборонено працювати (служити) в будь-якій іноземній компанії, отримуючи за це зарплату, зокрема будучи її директором, тобто керівником бізнесу. Проте дуже делікатним моментом тут є те, що директор зобов'язаний декларувати і платити податки зі своєї зарплати, якщо таку отримує, як російський громадянин. Таким чином, володіти акціями, а отже і самою іноземною компанією, не вступаючи у конфлікт із російським законодавством, принципово неможливо. Способи розв'язання цієї проблеми засновані радше на іноземних законах, ніж на російських. На відміну від цього російські "низько податкові" компанії при якісному юридичному і бухгалтерському оформленні їх діяльності працюють у повній відповідності з російським законодавством.

• На відміну від іноземного, російський офшор представляє куди менший інтерес і для органів державної безпеки, оскільки йдеться лише про розподіл фінансових потоків усередині Росії, а не про переказ валюти за її межі. Таким чином, якщо не припускати наперед кримінальний інтерес частини підприємців, то в російського офшору немає інших ворогів, окрім місцевих податкових органів високоподаткових регіонів.

• На відміну від договорів за участю російських пільгових компаній, зовнішньоекономічні контракти, неодмінним учасником яких є іноземний офшор, відповідно до п/п 3 п. 2 ст. 40 Податкового Кодексу РФ є самостійною підставою проведення податкових перевірок щодо правильності застосування цін (у межах боротьби із трансфертним ціноутворенням і витоком капіталів). Якщо податковий орган ухвалить рішення, що ціни товарів (робіт або послуг), застосовані сторонами контракту відхиляються на понад 20 % від ринкових цін на ідентичні товари (роботи, послуги), то податковий орган має право донарахувати податки і пені, виходячи з ринкових цін. Проте для багатьох операцій, пов'язаних із міжнародною торгівлею і вивезенням капіталу, іноземні офшори просто незамінні.

Недоліки російських офшорів:

• Відповідно до п. 10 ст. 1 і п. 2 ст. 5 Закону РФ "Про валютне регулювання і валютний контроль" операції, пов'язані з придбанням будівель, споруд, землі й іншої нерухомості, що перебуває на території іноземних держав, або прав на зазначену нерухомість (включаючи права на користування і розпорядження нерухомістю на терміни, що виникають із договорів про купівлю-продаж так званих "таймшеар"), реєстрації компанії у країнах із пільговим оподаткуванням, зокрема в офшорних зонах, купівля акцій і внесення внесків у статутні капітали іноземних підприємств, відкриття рахунків у банках за межами РФ, належать до операцій, пов'язаних із рухом капіталу, їх мають здійснювати в порядку, який встановлює Банк Росії.

Нині, за деякими оцінками, через офшорні компанії російські корпорації не оподатковують від 2/5 до 4/5 своїх реальних доходів. Приблизно 4 млрд дол США щомісяця переказують в офшорні компанії через так звані фірми одного дня. Загалом, від 70 до 90 % приватних компаній Росії належать комерційним структурам, що в тій або іншій формі зареєстровані в офшорних юрисдикціях. І це не дивно: Росія займає 123-є місце у світі за умовами для розвитку бізнесу і 154-е – за рівнем корупції, тоді як на Кіпрі, де зареєстровано 25 тис. компаній із російським капіталом, дивіденди оподатковують лише в розмірі 5 %!

• З метою обмеження вивезення капіталу із країни Банком Росії встановлено ліцензійний порядок на здійснення зазначених операцій. Такий же порядок визначено Банком Росії на підставі п. 2 ст. 5 зазначеного закону і для відкриття рахунків у банках за межами РФ російськими підприємствами, організаціями, установами і громадянами (останніми – за винятком відкриття рахунків на час перебування за кордоном). Таким чином, усі вищезгадані операції є законними тільки за наявності в російського підприємства, установи, організації або громадянина відповідного дозволу (ліцензії) Банку Росії.

• Відповідно до п. V ст. 13 "Закону" резиденти, що здійснили валютні операції, пов'язані з рухом капіталу, зобов'язані вести облік і складати звітність щодо здійснених ними валютних операцій. Звичайно, не маючи відповідної ліцензії Центрального банку Росії, складати таку звітність не має сенсу, що веде до ще одного порушення російського валютного законодавства, і, як наслідок – порушенню податкового законодавства. Можна відзначити ще одне порушення, яке належить радше до сфери митного права. Це ввезення акцій іноземних підприємств до Росії без дотримання існуючих митних правил, тобто, коли акції просто не декларують при перетині митного кордону РФ й увозять контрабандним шляхом.

• За російським валютним законодавством операції, пов'язані з порушеннями чинного законодавства, є недійсними (п. 4 ст. 2 "Закону"). Особи, що здійснили такі операції, несуть адміністративну, кримінальну й іншу відповідальність. Найчастіше застосовують такі санкції (п. 1 ст. 14 "Закону"):

■ стягнення в дохід держави всього отриманого зиску з недійсних операцій;

■ стягнення в дохід держави необгрунтовано придбаного майна через операції та внаслідок незаконних дій.

Ці санкції накладають органи валютного контролю (Центральний банк Росії, уряд Росії в особі Федеральної служби РФ з валютного й експортного контролю, Державний митний комітет РФ), які мають право на стягнення вищезгаданих сум штрафів й інших санкцій із юридичних осіб – у примусовому порядку, а з фізичних – у судовому.

Проте це не лякає російських бізнесменів. Так, значного поширення в Росії останнім часом набули схеми, що використовують існуючі міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування. Наприклад, відповідно до кіпрсько- британського договору і з додатковими роз'ясненнями британської сторони при виконанні певних умов компанія, зареєстрована у Великій Британії, може виявитися податковим резидентом Кіпру і платити податок за кіпрською офшорною ставкою 4,25 %. Таким чином, зовні цілком надійна англійська фірма, по суті, є кіпрським офшором. Основна умова, яку потрібно виконати, – це реєстрація реального центру управління компанією на Кіпрі і для цього необхідно, серед іншого, лише призначити її директорами кіпріотів.

Відома також схема під назвою "голландський бутерброд", що складається з нідерландського холдингу, акціями якого володіє компанія з Нідерландських Антильських о-вів. Цю схему використовують для мінімізації податків "біля джерела" при отриманні дивідендів від компаній із країн, пов'язаних із Нідерландами угодами про уникнення подвійного оподаткування. При виплаті дивідендів до Нідерландів податки "біля джерела" малі через таку угоду, при виплаті на Антіли вони малі через податковий договір між Нідерландами і Нідерландськими Антильськими о-вами. До того ж нідерландський холдинг звільнено від податку на доходи у вигляді дивідендів (при дотриманні низки умов), а Антильська компанія платить податок на такий дохід за низькою ставкою.

Алогічні обмеження, які вводять у Росії не зможуть викоренити офшорний бізнес. З'являтимуться нові офшорні зони і нові схеми роботи, проте посилення обмежень до реєстрації і реєстраторів офшорних фірм або відкриття банківських рахунків лише віддалить економіку Росії на периферію світового господарства.