Розділ «ТЕМА 2. АНАЛІЗ ПРОЕКТНО-КОШТОРИСНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ»

Основним фактором формування вигод від реалізації інвестиційного проекту є грошові доходи, що отримуються від проведення реа-лізаційних та позареалізаційних операцій.

Якщо провадиться оцінка доцільності здійснення інвестиційного проекту, то всі витрати, вже зроблені до прийняття рішення про реалізацію проекту, не повинні враховуватися, бо їх не можна відшкодувати і вони жодним чином не впливають на його ефективність. Оцінки інвестиційного проекту здійснюються на основі врахування виключно прирощених у результаті проекту доходів і витрат, що зумовлює необхідність чіткого розмежування цих показників на основі порівняння ситуацій "з проектом" та "без проекту". З цим правилом пов'язано виділення так званих безповоротних витрат.

Безповоротні витрати - це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту.

При оцінці економічної ефективності інвестиційних проектів (з позицій суспільства в цілому) важливо враховувати не тільки прямі грошові доходи, а і здійснювати вартісну оцінку ефектів соціального, екологічного характеру - так званих неявних (імпліцитних) вигод (витрат).

Неявні вигоди - це неодержані доходи від найкращого альтернативного використання активу, які можна розглядати як неявні (умовні) грошові надходження, що утворюються внаслідок усунення або мінімізації потенційних збитків для суспільства. Вони можуть бути внутрішніми (для безпосередніх учасників проекту) та зовнішніми (для людей, які безпосередньо не задіяні в проекті, але належать до групи, точку зору якої враховують в аналізі). Прикладом внутрішніх неявних вигід можуть бути заробітки, що їх відкладено через навчання. Зовнішні неявні вигоди більш відомі як соціальні ефекти або ефекти третьої сторони.

Їх врахування є досить складним методологічним завданням, оскільки такі вигоди не мають прямої грошової оцінки. Методика оцінки неявних вигод і витрат передбачає застосування таких прийомів:

1) визначення цін товарів і послуг споріднених ринків, на яких дані неявні вигоди і витрати мають кількісний вимір. Наприклад, для оцінки незручностей, що викликані шумом та забрудненням автомагістралі, можна використовувати ціни на ринку житла;

2) непряма оцінка, або оцінка цін товарів гіпотетичного ринку, що полягає в опитуванні людей, яких стосується проект, чи були б вони готові заплатити (за отримання вигоди або усунення витрат) або одержати компенсацію (за відмову від вигід або за понесені витрати);

3) метод альтернативної вартості, тобто вартості ресурсу, за-діяному в проекті певним чином, отриманої за оцінками при використанні в інший спосіб, що є найкращим з альтернативних варіантів. При цьому в оцінках ефективності інвестиційного проекту має бути врахована втрачена вигода від альтернативного використання активів шляхом включення її до складу інвестиційних витрат відповідного періоду.

Приклад 2.1. Балансова вартість верстата становить 8000 тис. грн. підприємство отримало пропозицію продати цей верстат за 10000 тис. грн. на умовах франко-вагон. Вартість демонтування верстата становить 500 тис. грн., підготовка до відправки - 300 тис. грн., транспортування на станцію та завантаження - 200 тис. грн., податки - 40%. Разом з тим є можливість використати цей верстат в іншому виробничому підрозділі підприємства, що вимагає витрати на його демонтаж - 500 тис. грн., транспортування на самому заводі - 50 тис. грн., повторний монтаж та налагодження - 750 тис. грн. Необхідно оцінити проектну вартість верстата при його використанні в іншому підрозділі підприємства?

Згідно з концепцією альтернативної вартості, вартість даного верстату у іншому виробничому підрозділі підприємства, крім прямих витрат на здійснення даного варіанту, має включати вартість його альтернативного використання у разі продажу. При цьому необхідно уникнути подвійного обрахунку сум витрат на демонтаж верстата, які передбачені в обох інвестиційних альтернативах. Отже, вартість верстата становитиме:

(10000 - (500 + 300 + 200)) х (1 - 0,4) + (50 + 750) = 8600 + 800 = 9400 (тис. грн.)

Характерною особливістю проектного циклу, яка повинна бути врахована в оцінках доходів та витрат інвестиційного проекту, є виникнення певних часових розривів (лагів часу) між деякими взаємопов'язаними процесами. Найважливішим видом таких лагів є інвестиційний лаг, тобто інтервал часу між наданням коштів для інвестування в будівництво виробничих об'єктів та введенням відповідних виробничих потужностей, передбачених проектом, в експлуатацію. Він є періодом іммобілізації (виведення) інвестиційного капіталу з активного обігу, а його скорочення сприяє підвищенню ефективності використання інвестиційних ресурсів. Головними компонентами інвестиційного лагу є лаг будівництва та лаг освоєння виробничих потужностей.

Лаг будівництва - це період часу між середнім моментом здійснення капітальних вкладень та отриманням готової будівельної продукції, який необхідний для проведення проектування та будівництва будівель та споруд, цілісних майнових комплексів, передбачених проектом. Він відбиває середній строк відволікання в незавершене будівництво загальної суми інвестицій та визначається за формулою:

_ 0,5-КВГ(1 + 71) + КЕ2 +... + 0,5-КВп+ Г ) + 0,5-КВп-Гп

ІБ _ X квг ' (2.1)

де кбі - розмір капітальних витрат наростаючим підсумком на кінець кожної стадії інвестиційної фази проекту, грош. одн.;

Т1, Тп - тривалість першої та останньої стадії в частках від загальної тривалості інвестиційної фази, одн.;

і - порядковий номер стадії в процесі реалізації інвестиційного проекту;

п - загальна кількість стадій інвестиційної фази проекту.