Розділ «9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ»

Надзвичайно багато в Африці термітів, їхні міцні споруди — термітники — часто підносяться над травою. Великої шкоди завдає муха цеце. Укуси її смертельні для великої рогатої худоби і коней. У людини вони викликають сонну хворобу, від якої раніше щороку вмирали десятки тисяч людей. Тепер проти сонної хвороби роблять щеплення.

Колись савани Африки обіймали меншу площу. Більша частина їх виникла на місці винищених людиною лісів.

Тропічні пустелі й напівпустелі. В Африці савани й рідколісся в Північній та Південній півкулях поступово переходять у тропічні напівпустелі й пустелі. Цей перехід пояснюється надзвичайною сухістю тропічного повітря та зменшенням опадів. Найбільшу площу пустелі захопили в Північній Африці. Особливості природи пустель розгляньмо на прикладі Сахари.

Річна сума опадів у Сахарі майже скрізь менша 50 мм. У внутрішніх частинах пустелі дощів не буває кілька років поспіль. Хмари—рідкісне явище, тому сонячне проміння особливо сильно нагріває земну поверхню. Влітку спека вдень досягає +40 °С у затінку.

Великі добові й значні річні амплітуди температур спричинюють сильне фізичне вивітрювання, під впливом якого гірські породи розтріскуються й руйнуються, перетворюючись на купи каміння, щебеню й піску. В Сахарі величезні площі обіймають кам'янисті пустелі — рівні простори, вкриті камінням. З кам'янистими пустелями чергуються глинясті й піщані, де громадяться дюни та бархани.

У пустелях через бідність рослинного покриву в грунті дуже мало органічних речовин. Тут утворюються пустельні тропічні грунти. В них дуже мало перегною, але в глинястих пустелях є мінеральні солі, необхідні для життя рослин. Через відсутність дощів солі з ґрунту не вимиваються. За штучного зрошення на таких грунтах можна вирощувати добрі врожаї. Великі площі кам'янистих і піщаних пустель не мають ґрунтового покриву.

Рослинність Сахари надзвичайно бідна, а подекуди, особливо в центральній частині, її немає зовсім. Де-не-де ростуть окремі кущики трав і колючі чагарники. У рослин пустель дуже розвинута коренева система, якою вони збирають воду з великих глибин і з широких просторів (наприклад, верблюжа колючка). У багатьох рослин, щоби зменшити випаровування, листя дуже маленьке, а іноді замість нього виростають колючки. Деякі рослини з'являються тільки після дощу і дуже швидко ростуть, цвітуть і плодоносять, а потім засихають. У кам'янистій пустелі поширені лишайники, на засолених грунтах — курай і полин.

Біля джерел і в долинах річок, де грунтові води підступають близько до поверхні, розвивається багата рослинність. Такі місця називаються оазисами (оазами). Навколо великих оазисів виросли селища і навіть міста. Дуже поширена рослина оазисів—фінікова пальма.

Тварини Сахари пристосовані до пустельного клімату. Так, антилопи в пошуках води й корму здатні долати великі відстані. Ящірки, черепахи та змії можуть довго обходитися без води. Скрізь поширені різні жуки, саранові, скорпіони. На окраїнах пустелі трапляються гієни, леви.

У Південній Африці зона пустель охоплює узбережжя Атлантичного океану. Тут знаходиться пустеля Наміб, для якої характерна своєрідна рослина вельвічія. Короткий товстий стовбур її підноситься над землею тільки на 50 см. Від його вершини відходять два щільні листки близько 3 м завдовжки кожний. Листя росте неперервно від стебла, відмираючи поступово на кінцях. Вік вельвічії може перевищувати 150 років.

Пустелі Південної Африки на сході й півночі переходять у напівпустелі, де переважають колючі подушкоподібні рослини, а також молочаї, алое, дикі кавуни з соковитими плодами, що часто заступають воду місцевому населенню і тваринам.

Субтропіки. На північному заході й південному заході материка, в областях із середземноморським кліматом, лежить зона субтропічних твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників.

Жарке сухе літо й порівняно тепла (+10 °С) волога зима сприяють розвиткові вічнозеленої рослинності. До сухого літнього періоду рослини середземноморських субтропіків добре пристосовані: листя в них зазвичай дрібне й тверде, у багатьох рослин є шили й колючки. Кліматичні умови і рослинність сприяють утворенню коричневих ґрунтів сухих твердолистяних лісів і чагарників. На рівнинах Північної Африки ця зона на сході переходить у зону субтропічних пустель і напівпустель.

У вологих субтропіках, на південному сході Африки — зона субтропічних перемінно-вологих лісів, які складаються з хвойних і листяних порід.

9.4. Америка

9.4.1. Північна Америка

Географічне положення. Північна Америка, як і Південна, знаходиться у Західній півкулі. Розмірами території — 24,2 млн.км2 (з островами) — вона поступається тільки Євразії та Африці. Північна Америка лежить в арктичному, субарктичному, північному помірному й субтропічному поясах.

Береги материка омивають води трьох океанів. На півдні він сполучений вузьким Панамським перешийком з Південною Америкою; на початку XX ст. крізь нього прокладено судноплавний морський канал. Від Євразії Північну Америку відокремлює вузька Берингова протока. У минулому на місці протоки був перешийок, який сполучав Північну Америку з Євразією, що й визначило подібність рослинності й тваринного світу цих материків.

Обриси берегів. На півночі й сході материка берегова лінія дуже розчленована.

В Атлантичному океані, в районі острова Ньюфаундленд, на стику теплих вод Гольфстріму й холодних вод Лабрадорської течії виникають надзвичайно сприятливі умови для розвитку найдрібніших організмів, якими живляться риби. Тому це район великих рибних багатств.