Сигізмунд III. Орт. Срібло. 1621 р.
діяти лише коронний монетний двір у м. Бидгощ і міські монетарні у містах Торунь та Гданськ, де карбували дозволені сеймом номінали. До 1630 р. функціонував також приватний монетний двір у м. Лобженіца, де випускали найдрібніші номінали — денарії та тернарії.
На особливу увагу заслуговує емісія золотих монет Сигізмунда III, яка досягла небачених досі масштабів. Золоті дукати, їх фракції та кратні карбували у коронних та литовській монетарнях, а також у прусських торгових містах (Гданськ, Торунь), Ризі, а також у васальних володіннях польських королів (Пруссії, Курляндії). Нумізматичні матеріали та писемні пам'ятки свідчать про присутність на грошовому ринку однодукатових монет, дводукатів (дублонів), тридукатів, чотиридукатів, а також екземплярів номіналом 5 дукатів (півпортугал), 10 дукатів (португал), 20, ЗО, ... і навіть 100 дукатів. Вага останнього номіналу сягала 348 г високопробного золота. Незважаючи на високу грошову вартість цих монет, вони були доволі поширеними в шляхетському та купецькому середовищі. Так, руський воєвода Ян Миколай Данилович був власником чотирьох стодукатівок, дев'яти монет вартістю двадцять дукатів, однієї — вартістю п'ятнадцять дукатів, п'яти португалів та дев'яти півпорту галів. Великою кількістю порту галів часто володіли заможні львівські міщани.
Король, зацікавлений у відновленні монетного виробництва, неодноразово домагався відміни сеймової ухвали 1627 р. Однак шляхта, вбачаючи у надмірному карбуванні монети причину зростання цін на товари та підвищення курсів талерів і дукатів, не погоджувалась з цим.
За Владислава IV Вази (1632—1648) на території Речі Посполитої емітувалися лише повновартісні номінали. Діяли два коронних монетних двори: бидгощський та краківський. На першому з них у 1635 р. було відкарбовано пробну серію коронних монет — трояк, шостак та орт. На обох монетарнях періодично емітували півталери, талери та дукати. Бездіяльним залишався литовський монетний двір у Вільнюсі. Лише у 1639 р. тут виготовили великий золотий номінал — португал (10 дукатів). Широкомасштабною, як і в попередній період, залишалася діяльність міських моне-тарень. У Гданську карбували півталери (1639—1641, 1646), талери (1636—1648 рр.), дукати (1633—1636, 1638—1648) та дводукати (1642); у Торуні — півталери (1640, 1642), талери (1633—1648), дукати (1633— 1648); в Eльблонзі — меморіальні талери (1636).
У 1633—1634 рр. сеймова комісія підготувала проект монетної реформи. Згідно з цим проектом, король повинен був відмовитись від прибутків, що надходили від карбування монет; витрати на перекарбування гривні чистого срібла не мали перевищувати 16 грошів; усі монетні номінали повинні бути високопробними. Пропонувалось також запровадити десяткову систему грошової лічби й емітувати монету номіналом 5,10,15 грошів та 1 злотий. Однак сейм у 1634 р. з запропонованими комісією нововведеннями не погодився.
Загалом другу чверть XVII ст. можна вважати одним із найбільш стабільних періодів в історії грошового обігу на українських землях. Масова емісія розмінної монети у монетарнях Речі Посполитої та її васалів призвела до насичення нею грошового ринку і зупинила поширення на території держави неякісних дрібних номіналів іноземної продукції. Динаміка зростання цін на основні товари залишалася незначною, а курс талера та дуката — незмінним на рівні 90 та 180 польських грошів.
Сигізмунд III. 5 дукатів. Золото. 1614 р.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
