На території Галицько-Волинської держави, володарям якої значною мірою вдалося відстояти свою незалежність, була збережена давньоруська монетно-грошова система. Високий рівень економічного розвитку регіону, наявність тісних торговельних зв'язків з іншими землями Київської Русі, країнами Центрально-Східної Європи, Балканського півострова та Візантією сприяли вдосконаленню товарно-грошових відносин. Ще в попередньому столітті галицькі князі вважалися одними з наймогутніших та найбагатших на Русі. Вони володіли значними грошовими засобами. Так, за викраденого поляками перемишльського князя Володаря Ростиславича (1093—1124) було заплачено викуп у сумі 20 тис. гривен срібла. Значним було багатство його сина Володимирка (1124—1153) та внука Ярослава Осмомисла (1153—1187). Останній, зокрема, заплатив польським найманцям 3 тис. гривен срібла.
Виготовлення монетно-вагових гривен на галицько-волинських землях тривало і впродовж XIII та XIV ст. У 1288 р. волинський князь Володимир Василькович (1269—1289) наказав переплавити дорогоцінний посуд та ювелірні вироби, що зберігалися в його скарбниці, на золоті та срібні гривні. Письмові джерела згадують про використання населенням не лише монетних зливків — гривнів, а й монет" Так, укладаючи свій заповіт, Володимир Василькович згадував про купівлю села Березовичі за 50 "гривен кун". А його племінник Мстислав Данилович наклав на жителів Берестя данину — 4 гривні кун.
Верхня Саксонія, Альбрехт (1123—1170). Брактеат. Срібло
У першій половині XIV ст. на грошовому ринку західноукраїнських земель дедалі більше поширюються монети іноземного карбування. Переважно це були польські денарії, а також празькі гроші. У грамоті на війтівство у м. Сапок останній галицько-волинський князь Юрій II (1323— 1340) встановив оплату за розгляд судових справ — по два денарії до княжої скарбниці і один війтові.
Поширення у XIV ст. на грошовому ринку українських земель іноземних монет, насамперед, празьких грошів, та відновлення монетного карбування у Київському, Чернігово-Сіверському князівствах, Галицькій Русі та на Поділлі завершили "безмонетний" період історії грошового господарства.
Література
Белоусов В. Д. Происхождение и становление российского рубля // Деньги и кредит. — 1992. — № 3.
Белоусов В. Д. Русская гривна и становление российского рубля: Из истории финансов // Финансы. — 1992. — № 4.
Беляков А. С. Древнейшие русские монеты // Деньги и кредит. — 1988. — №6.
Зварич В., Шуст Р. Нумізматика: Довідник. — Тернопіль, 1998.
Зубко А. Київська Русь і Схід: арабські дирхеми у монетному обігу у IX—XIII ст. // Історія грошей в Україні з давніх часів до сучасності. — Тернопіль, 2001.
Калинин В. А. Русская кладовая нумизматика XI—XX веков: Материалы и исследования. — Ленинград, 1979.
Каменцева Е. И., Устюгов Н. В. Русская метрология. — Москва, 1965.
Корзухина Г. Ф. Русские клады IX—ХІП вв. — Москва; Ленинград, 1954.
Котляр М. Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. — Київ, 1971.
Котляр Н. Ф. Еще раз о "безмонётном" периоде денежного обращения Древней Руси (XII—ХІП вв.) // Вспомогательные исторические дисциплины. — Ленинград, 1973. — С. 152—169.
Котляр Н. Ф. Северорусские ("черниговские") монетные гривны // Древнейшие государства Восточной Европы. — Москва, 1994. С. 80—148.
Кропоткин В. В. Клады византийских монет на территории СССР. — Москва, 1962.
Михалевский Ф. И. Очерки истории денег и денежного обращения. — Т. I. Деньги в феодальном хозяйстве. — Москва, 1948.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „"Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)“ на сторінці 2. Приємного читання.
