Сучасні проблеми функціонування гривні

Міжнародні валютно-фінансові відносини

Процес забезпечення конвертованості нової грошової одиниці, на думку автора, міг бути суттєво підкріплений успішним проведенням приватизації. Майно, що підлягало приватизації, можна було б ефективно використати як товарну основу емісії нової грошової одиниці для здійснення її конвертованості. На цій базі нова грошова одиниця на першому етапі грошової реформи могла бути використана як специфічні приватизаційні гроші, які обслуговують купівлю та продаж об'єктів державної власності у вигляді валютних сертифікатів. За цих обставин висока привабливість об'єктів приватизації як для резидентів, так і для нерезидентів, що особливо суттєво, дала б можливість впровадити безумовну конвертованість нової грошової одиниці, забезпечивши її активний зворотний вплив на процеси реформування власності в державі.

Є й інший підхід, що спирався на приклад країн Балтії, де стабільність, а значною мірою й конвертованість національних валют цих держав ґрунтується на золотому запасі. Зокрема Верховна рада Естонії свого часу прийняла Закон про 100-відсоткову гарантію крони золотом або іноземною валютою, оскільки західні країни повернули Естонії золотий запас, вивезений перед Другою світовою війною. Жорстко прив'язавши курс крони до німецької марки у співвідношенні 8 крон за одну марку, Естонія паралельно з цим забезпечувала конвертованість своєї грошової одиниці у будь-яку іноземну валюту, яка користується попитом.

Звичайно, досвід цікавий. Але, по-перше, в Україні золотий запас був на момент запровадження національної валюти зовсім незначним. По-друге, щодо пропозиції забезпечення нової валюти золотом, то тут не враховуються процеси демонетизації золота, які відбуваються у світі. Повернення до золотомонетного стандарту в одній країні практично неможливе. Подібне явище суто теоретично можливе за умови повернення до золотого стандарту ряду країн. Однак і в такому разі, як показав досвід, функціонування "золотого блоку", коли всі країни відмовились від золотого паритету та обов'язкового обміну своїх валют на золото, не буде тривалим.

Не менш важливим для повноцінного функціонування валюти є вибір валютного курсу. Світова практика підтверджує, що є дві основні системи взаємодії національних валют:

• система взаємовідносин, яка базується на механізмі фіксованих валютних курсів, яку ще називають сильним варіантом валютної угоди;

• взаємодія валют на основі плаваючих валютних курсів, або так звана валютна угода слабкого типу.

Вибору системи взаємодії валют мало передувати скасування обов'язкового продажу частини валютної виручки, запроваджене Національним банком. Замість примусового продажу валютної виручки потрібно було ввести її оподаткування. Це стимулювало б експорт і сприяло поверненню валюти в Україну. Адже держава, за умов примусового продажу, одержує валюти набагато менше, ніж могла б мати за ліберального оподаткування. Отже, вихід полягає в розумному, ліберальному оподаткуванні валютної виручки. Від цього виграють і експортери, і держава.

На першому етапі грошової реформи з впровадження нової валюти можливе застосування слабкого варіанта валютної угоди, яка базується на системі плаваючих курсів, що забезпечує кожній країні широку автономію у проведенні грошово-кредитної та валютної політики. На другому етапі можливий перехід до сильного варіанта угоди з фіксованими у визначених межах валютними курсами, що найбільшою мірою сприяє стабілізації міжнародних економічних зв'язків. В обох випадках повинен забезпечуватися режим практично повної конвертованості валют країн — учасниць угоди.

Інша думка була у відомого економіста, народного депутата України, професора В.К. Черняка, яка ґрунтувалася на тому, що валютний курс у нас має бути не фіксованим і не ринковим, а регульованим, тобто плаваючим у певних межах, визначених на певні, короткі проміжки часу (це наближує його до ринкового курсу). Регульованим курс має бути принаймні на перехідний період, поки в Україні не буде створено повноцінної, стабільної грошової системи. Автор такого підходу посилався на той факт, що в західних країнах курс валют регулювався десятками років. Для цього була створена Бреттон-Вудська валютна система, яка діяла з 1944 до 1978 р. Перехід від регульованого до плаваючого курсу валют здійснювався поступово.

З усього видно, що автор все-таки схилявся до проміжного варіанта встановлення курсу української валюти: не жорстко фіксований і не вільно плаваючий, а керований у певних межах і на певних проміжках часу. Саме такого курсу керованого плавання, яке схоже з незалежним плаванням, але за більш активного втручання центральних банків, дотримуються валюти Греції, Індії, КНР, Південної Кореї, Туреччини, Югославії.

Досить цікавою була думка знаного практика банківської справи, голови правління Промінвестбанку України В.П. Матвієнка, який пропонував здійснити поетапний перехід до впровадження нової національної валюти України:

• на першому етапі привести у відповідність до реальної вартості усі складові елементи ціни: матеріальні витрати, заробітну плату, амортизацію і встановлення нормального рівня рентабельності; визначити необхідний обсяг грошової маси та на цій основі вжити заходів, які забезпечать погашення заборгованості між товаровиробниками і покупцями, фінансово-кредитними установами, тобто "розчистити" економічне поле грошового обігу;

• на другому етапі змінити масштаб цін, але в такій пропорції, щоб не "спалити" напрацьовані капітали державних, комерційних, приватних підприємств, банків, створених на акціонерній основі, а потім обміняти купоно-карбованці на нову валюту України, встановивши твердий, фіксований курс національної валюти щодо іноземних валют.

Разом з цими діями необхідно було, на думку В.П. Матвієнка, здійснювати активну інвестиційну діяльність у пріоритетних галузях промислового та сільськогосподарського виробництва.

Як бачимо, між поглядами знаних фахівців спостерігалися певні розбіжності, але всі автори були одностайні в головному: щоб ефективно функціонувала повноцінна національна валюта в Україні, потрібно виконати комплекс необхідних умов.

Оскільки Україна розташована в Європі й має тісні економічні зв'язки з країнами цього континенту, реальним міг бути і варіант "прив'язки" курсу національної валюти України до будь-якої міцної валюти Європи, а ще надійніше — до валютного кошика євро. Це, по-перше, полегшило б вступ України до Європейського економічного і валютного союзу, та, по-друге, в перспективі українська грошова одиниця могла б стати валютою з високим ступенем еластичності. У такому разі курс української валюти міг би визначатися на підставі розрахунку валового внутрішнього продукту України за цінами, визначеними в національній грошовій одиниці України та в євро. Для цього необхідно було привести відповідно до реальної вартості усі складові елементи ціноутворення, поступово орієнтуючись на загальноєвропейський рівень затрат.

Ідея "прив'язки" української валюти до російського рубля, яку підтримували певні політичні сили, з економічного погляду не була зовсім безпідставною, оскільки Україна довго перебувала в єдиному економічному просторі колишнього СРСР, який користувався, по суті, російською грошовою одиницею. Однак з політичних позицій ця ідея була на час запровадження гривні значною мірою безперспективною.

Коли йдеться про впровадження в обіг повноцінної національної валюти України — гривні, то перш за все слід віддати належне її попереднику — українському карбованцю. Саме він, на думку переважної більшості вчених та практиків-банкірів, гідно взяв на себе весь інфляційний тягар 1992—1996 рр., з високою для нього купівельною спроможністю, що підтверджується стабільним його курсом протягом останніх (дореформених) восьми місяців 1996 р. щодо іноземних валют і зниженням темпів інфляції, передав свою естафету на грошово-валютному ринку новій національній валюті — гривні.

Остання була впроваджена в обіг у результаті грошової реформи, власне, першої грошової реформи в незалежній Україні, яка передбачала повну заміну в готівковому обігу в двотижневий термін грошових знаків попереднього зразка, зміну масштабу цін і переведення всієї національної грошової системи на нову грошову одиницю — гривню.

Саме тоді, коли Україна стала повноправним членом світової спільноти, запровадження власної грошової одиниці яскраво характеризувало процес відродження незалежної Української держави та сприяло підвищенню її авторитету на міжнародній арені як держави, що мала певні традиції у творенні власної грошової системи.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні проблеми функціонування гривні“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ СИСТЕМИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ УГРУПОВАННЯ

  • Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту

  • Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи

  • Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УГРУПОВАННЯ

  • Валютні зони

  • Валютний союз ЄС

  • Частина ІІ. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Світовий банк. Банк міжнародних розрахунків

  • Регіональні фінансово-кредитні установи

  • Розділ 4. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Міжнародні та регіональні економічні структури

  • Особливості функціонування фінансової системи ЄС

  • Частина ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОГО РИНКУ

  • Операції на девізних ринках

  • Міжнародні розрахункові операції

  • Розділ 6. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Міжнародний ринок акцій

  • Міжнародний ринок облігацій. Євроринок

  • Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

  • Розділ 7. ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

  • Зовнішній борг і проблеми його обслуговування

  • Платоспроможність країни та її складові

  • Частина IV. МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ

  • Види лізингу

  • Умови лізингового договору та його суб'єкти

  • Розділ 9. МІЖНАРОДНІ ЛІЗИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ

  • Суб'єкти міжнародних лізингових операцій

  • Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

  • Стійкість грошового обігу. Інфляція

  • Рух грошових потоків у сфері міжнародних фінансів

  • Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ

  • Міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей

  • Україна в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей

  • Частина VI. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Внутрішня і зовнішня конвертованість

  • Умови повної конвертованості валют

  • Розділ 13. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Методика визначення валютних курсів

  • Частина VII. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ЯК ПІДСУМКОВИЙ ПОКАЗНИК СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ КРАЇНИ

  • Дефіцит і профіцит платіжного балансу. Концепція резидентності

  • Економічна рівновага платіжного балансу

  • Розділ 15. СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

  • Загальне сальдо платіжного балансу

  • Чинники, які впливають на стан платіжного балансу

  • Частина VIII. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Валютні обмеження та валютні ризики

  • Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні центри

  • Розділ 17. УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

  • Удосконалення діяльності міжнародних валютно-фінансових інституцій

  • Паризький та Лондонський клуби

  • Частина IX. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

  • Становлення валютного і фінансового ринків України

  • Сучасні проблеми функціонування гривні
  • Розділ 19. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ

  • Стан і перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

  • Зміцнення міжнародної платоспроможності України

  • Частина Х. УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • Методичні та довідкові видання