Поява акцій пов'язана з утворенням і поширенням акціонерних товариств, які з часом стали перетворюватися на складні монополістичні об'єднання (концерни, трести, картелі, консорціуми). їх функціонування в умовах гострої конкурентної боротьби і розвитку науково-технічної революції зумовило залучення не тільки акціонерного, а й облігаційного капіталу, що, в свою чергу, викликало випуск і розміщення приватними компаніями і корпораціями поряд з акціями також облігацій, тобто облігаційних позик. Тому структура ринку цінних паперів складається із трьох основних елементів: акцій, облігацій приватного сектору і державних облігацій.
Облігація — це боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Облігації поділяються нарізні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.
Залежно від емітента, тобто того, хто їх випускає, облігації бувають державні, місцеві, інституційні, в т. ч. корпоративні.
Державні облігації випускають центральні органи управління. Як правило, це Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів.
Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління.
І не тат у цій ні облігації випускаються суб'єктами підприємницької діяльності, фінансовими товариствами.
Залежно від способу виплати доходу розрізняють процентні, дисконтні й конвертовані облігації.
Процентні облігації передбачають виплату доходу у вигляді річного процента, що встановлюється до номінальної вартості.
За дисконтними дохід формується як різниця між номінальною вартістю і цінами купівлі.
Конвертовані облігації передбачають не виплату доходу, а обмін їх на нові. При цьому номінальна вартість придбаних облігацій збільшується, тобто дохід утворюється за рахунок різниці між номінальною вартістю нових і попередніх облігацій.
За терміналом випуску розрізняють строкові, безстрокові та облігації з правом дострокового погашення.
Строкові випускаються на певні терміни, які не можуть змінюватися. Залежно від тривалості періоду вони поділяються на короткострокові (до 1—2 років), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5—10 років). Однак, у кожній країні є свій підхід до визначення термінів облігацій.
Безстрокові облігації не передбачають визначення термінів їх випуску.
Облігації з правом довгострокового погашення передбачають право емітента на довгострокове погашення.
За умовами обігу облігації, як і акції, поділяються на дві групи: з вільним і обмеженим обігом залежно від прав на їх перехід від одного до іншого власника.
За надійністю облігації поділяються на забезпечені та незабезпечені.
Забезпечені облігації передбачають гарантії на їх погашення і виплати доходу з дотриманням установлених терміналів. Забезпеченням таких облігацій може бути нерухоме майно, земля, державні цінні папери.
Незабезпечені облігації не передбачають встановлення їх забезпечення, що зазначається в умовах випуску.
Державні облігації, незалежно від того, зазначаються чи ні об'єкти та форми їх забезпечення, завжди вважаються забезпеченими, оскільки держава має достатні ресурси і збанкрутувати практично не може.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародний ринок облігацій. Євроринок“ на сторінці 1. Приємного читання.
