Розділ 10. СУТНІСТЬ ГРОШЕЙ
Закони грошового обігу й основні тенденції його динаміки
Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить широко: де є товар і гроші, там є й фінанси. І це невипадково. Адже термін "фінанси" походить від середньовічного латинського терміну "financia", що означає обов'язкову сплату грошей.
Отже, обов'язковою ознакою участі фінансів у економічному житті є гроші. Без використання грошей у процесах виробництва, у здійсненні державою своїх функцій, у тому числі і зовнішньоекономічних, не було б і фінансів. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі.
Гроші — це економічна категорія, що означає особливий, специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента, рівноцінності, тобто форму вартості всіх інших товарів. У господарській практиці назву грошей можуть мати: одиниці рахунку, в яких визначені ціни на товари; написи на банківських рахунках; кошти, витрачені на придбання цінних паперів; боргові зобов'язання, які використовуються для платежів; національні грошові знаки; іноземна валюта тощо.
Грошовий обіг — це рух грошей у процесі товарного обороту, надання послуг, погашення боргових зобов'язань тощо.
У зв'язку з цим виникає запитання: а яка саме кількість грошей необхідна на ринку в певний час для безперебійного забезпечення товарного обороту?
На це запитання в загальному плані дає відповідь відкритий К. Марксом закон грошового обігу, згідно з яким, кількість грошей визначається відношенням суми цін товарів до числа оборотів однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових факторів — проданих у кредит товарів, суми взаємо-погашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати, а також, маючи на увазі суму повторного обігу, де одні й ті самі гроші функціонують чи як засоби обігу, чи як засоби платежу. Закон грошового обігу діє там, де є товарне виробництво, товарний і грошовий обіг, а також за умов різних грошових систем. Він виражає одну з головних умов підтримування ринкової рівноваги, надання стійкості купівельній спроможності грошей. Виконання вимог цього закону особливо актуальне нині, коли відійшов у історію безпосередній зв'язок грошей із золотом, і маса грошових знаків, що знаходяться в обігу, має купівельну спроможність та суспільну значущість остільки, оскільки за ними стоять реальні, визнані суспільством, якісні товари. Недотримання вимог закону грошового обігу, як переконує практика, може призвести до виникнення в економіці країни значних елементів натуральних господарських зв'язків між виробниками і споживачами продукції та, зрештою, навіть до витіснення з господарського механізму економічних методів господарювання або до їх значного послаблення.
Формою організації грошового обігу, що встановлюється, як правило, державним законодавством певної країни, є грошова система. Вона містить у собі:
• товар, що відіграє роль загального еквівалента;
• грошову одиницю — масштаб цін;
• засоби обігу та засоби платежу (металеві, паперові, кредитні й електронні гроші);
• порядок карбування монет і порядок випуску в обіг паперових грошей;
• форми й умови безготівкового платіжного обороту та обігу кредитних грошей;
• порядок обміну національної валюти на іноземні, а також фіксований державою валютний курс.
Формування грошових систем розпочалося ще в період розкладу первіснообщинного ладу, певною мірою як завершення тривалого процесу розвитку форм вартості товару. Так, уже Київська Русь мала порівняно розвинуту грошову систему, а карбування монет тут почалося навіть раніше, ніж у деяких великих європейських державах, — у X—XI ст. Це ще один із незаперечних доказів значної ролі держави наших предків у економічному та політичному житті на той період. Пізніше, наприклад, Новгородська область платила за Ярослава 300 гривень данини, у XI ст. — 2500, татарам давали 2000 гривень сріблом. Із давньоруської грошово-вагової системи взяла початок московська грошова система, за якої з гривні (внаслідок поділу її на кілька частин) виникає карбованець, який згадується в історичних документах на початку XIV ст. Так, Дмитрій Донський у 1371 р, викупив із татарського полону сина тверського князя за 10 тис. карбованців сріблом. Виникнення централізованої Російської держави вимагало водночас формування єдиної грошової системи.
У всіх країнах із перетворенням суспільного виробництва на товарне, а натурального господарства на товарно-грошове, виникає об'єктивна необхідність значно спростити та стандартизувати форми й системи грошового обігу. Починається створення єдиної та централізованої регламентації грошового обігу, загальнодержавного фінансового апарату, централізованого банку та металевого фонду, що належить державі або надійно контролюється нею. Саме таку грошову систему створює буржуазна держава, а процес завершення й остаточного формування грошових систем закінчується в XVI—XVII ст. зі становленням та утвердженням розвинутих товарно-грошових відносин і товарного виробництва, а також із запровадженням національних грошових одиниць. Так, у 1694 р. був введений в обіг англійський фунт стерлінгів — одна з найстаріших, найповажніших і, в недалекому минулому, найсильніших грошових одиниць світу. У1785 р. в США був прийнятий закон про запровадження долара — нинішньої головної валюти світу. В 1795 р. було введено французький франк; 1830 р. —бельгійський франк; у 1875 р. —югославський динар; 1885 р. — єгипетський фунт; 1895 р. — гонконгівський долар і т, д.
При побіжному розгляді грошового обігу складається враження, що він відіграє важливішу роль, ніж обіг товарів, що гроші приводять товари в рух. Насправді, навпаки, — саме обіг товарів є основою грошового обігу, адже зміни в товарному обороті, пов'язані, головним чином, з умовами і масштабами виробництва, зумовлюють відповідні зміни в характері та масштабах грошового обігу.
Отже, суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу на певний відрізок часу повинно перебувати грошей не більше, ніж це потрібно для оплати реально існуючих товарів і послуг за цінами, що склалися на цей момент. Цей закон ще може бути виражений таким чином: якщо дано вартість товарів і середню швидкість їх метаморфоз, то кількість золота, в обігу залежить від його власної вартості. Крім такого вираження закону грошового обігу, є більш специфічні закони обігу металевих і паперових грошей, до аналізу яких звернемося нижче.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
