Умови повної конвертованості валют

Міжнародні валютно-фінансові відносини

Загалом для досягнення істинної конвертованості необхідно дотримуватись, у крайньому разі, двох умов:

• по-перше, мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти і капіталів, до якого мали б вільний доступ нерезиденти;

• по-друге, створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості у іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту.

Рішення уряду про введення конвертованості замало. Необхідно, щоб ця валюта викликала довіру як у нашій країні, так і за кордоном, що може бути забезпечене високою якістю та багатим асортиментом товарів, що стоять за українською валютою. Адже перехід більшості країн до конвертованості своїх валют був здійснений лише після їх виходу на світові ринки з якісними товарами широкого асортименту.

Отже, конвертованість національної валюти — необхідний елемент розвинутої і відкритої ринкової економіки. Хоча слід зауважити, що повної конвертованості в широкому економічному розумінні немає навіть у країнах, де відмінено всі валютні обмеження. Адже і в них залишається більш-менш інтенсивне регулювання зовнішньої торгівлі, порядку міжнародних розрахунків, внутрішнього економічного життя. Тому, зрештою, ступінь і характер конвертованості валюти пов'язаний із системою державного регулювання економіки кожної країни.

Конвертованість національної валюти ставить країну в якісно нові умови вільної багатосторонньої торгівлі та міжнародної конкуренції. Економіка постійно відчуває на собі тиск з боку світового ринку за рахунок коливання цін, валютних курсів, процентних ставок та інших елементів кон'юнктури під дією ринкових сил. Якщо до запровадження конвертованості товаровиробники працювали на внутрішній ринок під захистом торговельних і валютних обмежень, то тепер вони можуть стати перед фактом зростання притоку конкурентоспроможних товарів з-за кордону. В цьому випадку країні необхідно буде збільшувати обсяги виробництва, розширювати ринки збуту своєї продукції для покриття за рахунок доходів від експорту зростаючих витрат з імпорту. Інакше режим конвертованості національної валюти може поставити під загрозу порушення рівноваги платіжного балансу.

Саме тому для нормального функціонування механізму конвертованості національної валюти країна повинна мати достатні валютні резерви, а також більш-менш вільний доступ до надійних джерел позикових коштів, за рахунок яких вона могла б витримувати фінансові напруження рівноваги свого платіжного балансу.

Цим і можна пояснити неодночасність переходу більшості розвинутих країн Заходу до режиму конвертованості своїх валют, а також наявні різні ступені та форми конвертованості, які притаманні цим валютам.

Так, основна група західноєвропейських країн змогла взяти на себе зобов'язання утримуватися від застосування торговельних і платіжних обмежень за поточними комерційними операціями, згідно зі статутом Міжнародного валютного фонду (стаття VII), лише в лютому 1961 року. Це Велика Британія, Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Ірландія і Люксембург. Тобто, лише через 15 років цим країнам вдалося відновити конвертованість своїх валют після закінчення Другої світової війни.

Інші держави підійшли до цього ще пізніше. Японія, наприклад, запровадила конвертованість своєї валюти в 1964 р., Данія — у 1967 р., Фінляндія — в 1979 р., Іспанія — у 1986 р., Туреччина — у 1990 р. Більшість національних валют досягли режиму вільної конвертованості лише за поточними комерційними операціями, зберігаючи різні обмеження на операції, які пов'язані з закордонними інвестиціями та іншими міжнародними переміщеннями капіталу.

Лише приблизно 15 країн змогли поширити режим вільної конвертованості своїх валют на всі види зовнішньоекономічних операцій. Серед них такі як США, Німеччина, Велика Британія, Японія, Канада, Нідерланди, Австралія, Нова Зеландія, Гонконг, Сінгапур, Малайзія та деякі арабські нафтодобувні країни. І тільки нещодавно до них змогли приєднатися Франція та Італія, які до самого останнього часу зберігали деякі обмеження на операції, пов'язані з рухом капіталів. Але і цим країнам притаманні певні обмеження у зовнішній торгівлі, міжнародних розрахунках, внутрішньому економічному житті.

Відповідно до класифікатора іноземних валют, затвердженого головою правління Національного банку України (НБУ) 14 березня 1993 р., до вільно конвертованих валют (перша група) віднесено валюти 24 країн світу, до валют з обмеженою конвертацією (друга група) — валюти 36 країн, всі інші валюти віднесено до неконвертованих валют (третя група).

Якщо згрупувати різні види валют країн світу за кількома критеріями і подати у таблиці класифікації, то вона матиме такий вигляд (табл. 12.1.).

Таблиця 12.1. Класифікація валют

КритерійВиди валют
12
Залежно від: · статусу валютиНаціональна; іноземна; міжнародна; регіональна; євровалюта
режиму використанняВільно конвертована (ВКВ); частково конвертована (ЧКВ); зовнішньо конвертована; внутрішньо конвертована; неконвертована (НКВ)
матеріально-речової формиГотівкова; безготівкова
відношення до курсів інших валютСильна (тверда); слаба (м'яка)
принципу побудови"Кошикового" типу; звичайна
відношення до валютних запасів країниРезервна; інші валюти
видів валютних операційВалюта ціни контракту; валюта платежу; валюта кредиту; валюта клірингу; валюта векселя

Контрольні запитання і завдання

• 1. Дайте визначення конвертованості як економічної категорії.

• 2. Які основні умови конвертованості національної валюти?

• 3. Що таке вільно конвертована, частково конвертована та неконвертована валюта?

• 4. Охарактеризуйте режими внутрішньої та зовнішньої конвертованості валюти.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Умови повної конвертованості валют“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ СИСТЕМИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ УГРУПОВАННЯ

  • Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту

  • Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи

  • Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УГРУПОВАННЯ

  • Валютні зони

  • Валютний союз ЄС

  • Частина ІІ. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Світовий банк. Банк міжнародних розрахунків

  • Регіональні фінансово-кредитні установи

  • Розділ 4. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Міжнародні та регіональні економічні структури

  • Особливості функціонування фінансової системи ЄС

  • Частина ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОГО РИНКУ

  • Операції на девізних ринках

  • Міжнародні розрахункові операції

  • Розділ 6. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Міжнародний ринок акцій

  • Міжнародний ринок облігацій. Євроринок

  • Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

  • Розділ 7. ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

  • Зовнішній борг і проблеми його обслуговування

  • Платоспроможність країни та її складові

  • Частина IV. МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ

  • Види лізингу

  • Умови лізингового договору та його суб'єкти

  • Розділ 9. МІЖНАРОДНІ ЛІЗИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ

  • Суб'єкти міжнародних лізингових операцій

  • Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

  • Стійкість грошового обігу. Інфляція

  • Рух грошових потоків у сфері міжнародних фінансів

  • Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ

  • Міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей

  • Україна в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей

  • Частина VI. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Внутрішня і зовнішня конвертованість

  • Умови повної конвертованості валют
  • Розділ 13. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Методика визначення валютних курсів

  • Частина VII. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ЯК ПІДСУМКОВИЙ ПОКАЗНИК СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ КРАЇНИ

  • Дефіцит і профіцит платіжного балансу. Концепція резидентності

  • Економічна рівновага платіжного балансу

  • Розділ 15. СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

  • Загальне сальдо платіжного балансу

  • Чинники, які впливають на стан платіжного балансу

  • Частина VIII. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Валютні обмеження та валютні ризики

  • Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні центри

  • Розділ 17. УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

  • Удосконалення діяльності міжнародних валютно-фінансових інституцій

  • Паризький та Лондонський клуби

  • Частина IX. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

  • Становлення валютного і фінансового ринків України

  • Сучасні проблеми функціонування гривні

  • Розділ 19. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ

  • Стан і перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

  • Зміцнення міжнародної платоспроможності України

  • Частина Х. УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • Методичні та довідкові видання