Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ

Міжнародні валютно-фінансові відносини


Походження "брудних" грошей та основні канали їх відмивання


Сам термін "відмивання грошей" (money laundering) виник у США в 30-ті роки XX ст. у зв'язку з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Одним із негативних наслідків "сухого закону" стала контрабанда алкоголю, доходи від якої вкладалися в розвиток мережі пралень, отримуючи таким чином легальний статус. Відтоді подібного роду операції отримали образну назву "відмивання грошей".

Широковживаним це поняття стало з середини 70-х років минулого століття, під час слідства в "справі Уотергейт". Як відомо, це назва готелю, в якому в 1973 р. проходив передвиборний з'їзд демократичної партії США. З відома тодішнього президента США, республіканця Р. Ніксона, в готелі були встановлені підслуховуючі прилади. їх виявлення делегатами з'їзду призвело до багаторічного грандіозного політичного скандалу ("справа Уотергейт"), який закінчився виходом у відставку президента Ніксона.

"Відмивання грошей" — це конверсія, або "очищення", майна, яка бере початок від серйозного злочину з метою приховання джерела його походження. Цей злочин робить кожен, хто бере участь у процесі відмивання грошей безпосередньо або свідомо і непрямо.

Слід відзначити, що процес відмивання "брудних" грошей несе в собі загрозу для загальноекономічного розвитку територій і країн, які відмовляються від жорсткого контролю за цим видом міжнародної злочинної діяльності.

Неконтрольований приплив і відплив великого обсягу "брудних" грошей потенційно може зруйнувати національну економіку приймаючої країни. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність і розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.

Безпосереднім джерелом одержання "брудних" коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти:

• "неофіційну" ("неформальну", "сіру");

• "підпільну" ("кримінальну", "чорну");

• фіктивну економіку.

"Неофіційна" ("неформальна", "сіра") економіка — це не заборонені законом легальні види економічної діяльності, в межах яких мають місце нефіксоване офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від податків. Така діяльність можлива практично у всіх галузях економіки.

У розвинутих країнах головною причиною розвитку "неформальної" економіки, як правило, є досить високий рівень оподаткування. Наприклад, у більшості країн Західної Європи податки забирають від 40 до 50 % щомісячного заробітку пересічного громадянина. У "неофіційній" економіці розвинутих країн зайняті, головним чином, працівники, які намагаються збільшити свій дохід, виконуючи звичайну "сіру" роботу, уникаючи при цьому оподаткування. Подібна зайнятість забезпечує, як правило, не основний, а додатковий, допоміжний дохід і частіше є тимчасовою. Нелегальна наймана праця як джерело основного доходу поширена серед іноземних працівників — вихідців із країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою переважно в будівництві та сфері обслуговування.

У країнах, що розвиваються, до "неформального" сектору економіки входять, як правило, дуже малі підприємства (з одним, двома зайнятими), що займаються виробництвом товарів і наданням послуг, а також індивідуальні торговці і ремісники в містах. Характерно, що темпи зростання в "неформальному" секторі цих країн часто перевищують темпи зростання дрібної й особливо великої промисловості. Це пояснюється інтенсивним напливом у великі міста розорених селян.

Працівники "неформального" сектору в країнах, що розвиваються, здійснюють виробництво товарів і надання послуг в основному не на ринок, а на конкретного замовника, використовуючи надзвичайно примітивну техніку і технологію. Ці люди мають, як правило, низький, нерегулярний дохід, часто у натуральній формі, який дає можливість вижити в умовах, коли так званий формальний (що враховується офіційною статистикою) сектор економіки не в змозі забезпечити нормально оплачувану зайнятість.

Неформальний сектор у цих країнах посилює свої позиції в галузях обробної промисловості з переважанням трудомістких операцій у формі роботи на дому. До таких галузей відносяться текстильна, шкіряна, швейна, килимоткацька та ін. Значне поширення неформального сектору є однією з причин низького рівня продуктивності праці в країнах, що розвиваються.

Щодо країн з перехідною (транзитивною) економікою, то тут "неформальну" економіку можна умовно розділити на дві частини. Перша — це сфера вторинної зайнятості, яка дає змогу громадянам вижити у важких економічних умовах. Тут значна частина зайнятого населення працює за сумісництвом в декількох місцях без офіційного оформлення, а отже, з ухиленням від оподаткування додаткових заробітків.

Друга частина — це сфера стихійної торгівлі як логічне доповнення до так званого "човникового" бізнесу, яка дає змогу вижити у важких економічних умовах. Одночасно це і показник низького доходу значної частини населення як безпосередніх агентів "неформального" сектору, так і тих, хто змушений орієнтуватися на нього у забезпеченні свого попиту.

Слід відзначити і таку характерну рису переважної більшості країн Центральної і Східної Європи, які на початкових етапах ринкових реформ, можна сказати свідомо, "закривали очі" на розвиток неформальної економіки з двох основних причин:

• "неформальний" сектор у перехідній економіці задовольняє попит на ті товари та послуги, де визначальним фактором для покупця є не якість, а ціна. Адже стихійні ринки товарів і послуг розраховані, перш за все, на невибагливого покупця;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Частина І. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ СИСТЕМИ ТА РЕГІОНАЛЬНІ УГРУПОВАННЯ

  • Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту

  • Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи

  • Розділ 2. РЕГІОНАЛЬНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ УГРУПОВАННЯ

  • Валютні зони

  • Валютний союз ЄС

  • Частина ІІ. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Світовий банк. Банк міжнародних розрахунків

  • Регіональні фінансово-кредитні установи

  • Розділ 4. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Міжнародні та регіональні економічні структури

  • Особливості функціонування фінансової системи ЄС

  • Частина ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОГО РИНКУ

  • Операції на девізних ринках

  • Міжнародні розрахункові операції

  • Розділ 6. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

  • Міжнародний ринок акцій

  • Міжнародний ринок облігацій. Євроринок

  • Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

  • Розділ 7. ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ

  • Зовнішній борг і проблеми його обслуговування

  • Платоспроможність країни та її складові

  • Частина IV. МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ

  • Види лізингу

  • Умови лізингового договору та його суб'єкти

  • Розділ 9. МІЖНАРОДНІ ЛІЗИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ

  • Суб'єкти міжнародних лізингових операцій

  • Частина V. ГРОШІ ЯК ОСНОВА СВІТОВИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

  • Стійкість грошового обігу. Інфляція

  • Рух грошових потоків у сфері міжнародних фінансів

  • Розділ 11. "БРУДНІ" ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ І ПРОТИДІЯ ЇХ ВІДМИВАННЮ
  • Міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей

  • Україна в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей

  • Частина VI. КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Внутрішня і зовнішня конвертованість

  • Умови повної конвертованості валют

  • Розділ 13. ВАЛЮТНИЙ КУРС

  • Методика визначення валютних курсів

  • Частина VII. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ЯК ПІДСУМКОВИЙ ПОКАЗНИК СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ КРАЇНИ

  • Дефіцит і профіцит платіжного балансу. Концепція резидентності

  • Економічна рівновага платіжного балансу

  • Розділ 15. СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

  • Загальне сальдо платіжного балансу

  • Чинники, які впливають на стан платіжного балансу

  • Частина VIII. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

  • Валютні обмеження та валютні ризики

  • Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні центри

  • Розділ 17. УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ

  • Удосконалення діяльності міжнародних валютно-фінансових інституцій

  • Паризький та Лондонський клуби

  • Частина IX. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

  • Становлення валютного і фінансового ринків України

  • Сучасні проблеми функціонування гривні

  • Розділ 19. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ

  • Стан і перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями

  • Зміцнення міжнародної платоспроможності України

  • Частина Х. УКРАЇНА І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ

  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • Методичні та довідкові видання