Стратегія і тактика бюджетної політики знаходять свої відображення в нормативно-правових та методичних й інструктивних документах. Так, стаття 92 Конституції України гласить, що державний бюджет і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Добре продумана та прозора нормативно-правова база сприяє ефективному виконанню бюджетів та розв'язанню проблем, які виникають упродовж бюджетного періоду. Законодавче регулювання бюджетних відносин забезпечується спеціальними законами, основними серед яких є:
• Конституція України - визначає загальні засади побудови та функціонування бюджетної системи;
• Бюджетний кодекс України - регулює відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляд звітів про їх виконання, а також контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів. Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи побудови, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, відповідальність за порушення бюджетного законодавства;
• Закон України про державний бюджет - встановлює склад доходів та видатків бюджету, обсяг та джерела фінансування державного боргу, взаємовідносини між державним та місцевими бюджетами;
• інші нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування.
Бюджетна політика є динамічним процесом, який постійно змінюється і коригується з урахуванням вимог часу. При цьому бюджетна політика повинна враховувати:
• вимоги об'єктивних економічних законів розвитку суспільства;
• конкретні історичні умови, закономірності та специфіку розвитку суспільства; - надбання попередніх етапів економічного розвитку, а також зарубіжний досвід;
• реальні політичні, економічні та фінансові можливості держави;
• комплексний підхід щодо розробки заходів, пов'язаних із вдосконаленням фінансових відносин;
• вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на відтворювальні процеси у суспільстві.
Значний вплив на бюджетну політику держави спричиняють зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх можна віднести: залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світового економічного співтовариства. Серед внутрішніх факторів, які суттєво впливають на бюджетну політику, можна виділити: форму власності на засоби виробництва, структуру та стан розвитку економіки, соціальний склад та рівень добробуту населення, організацію грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо.
Держави з ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя спрямовують свою бюджетну політику на створення сприятливих фінансових умов для розвитку пріоритетних галузей виробництва, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Напрями бюджетної політики у кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі у різні періоди можуть змінюватися.
Для України в умовах загострення демографічної ситуації, погіршення екологічного середовища на сучасному етапі її розвитку важливим є забезпечення достатності коштів для проведення витрат на фінансування заходів щодо соціального захисту багатодітних і малозабезпечених громадян, а також громадян, що потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, прискореного розвитку агропромислового комплексу, забезпечення конверсії військового комплексу тощо.
Особливістю бюджетної політики на сучасному етапі є формування бюджету за програмно-цільовим методом, що дозволило перейти від постатейного контролю за виконанням бюджету до контролю за досягненням кінцевого результату. Основні відмінності постатейного методу формування бюджету порівняно з програмно-цільовим наведено у таблиці 2.1.
Концептуальні засади програмно-цільового методу закладені в Концепції застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, розробленій відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 14.09.2002 р. № 538-р.
Суть програмно-цільового методу полягає в тому, що всі видатки державного бюджету повинні здійснюватися за програмами, що мають конкретну мету, завдання та критерії їхньої оцінки. Особливістю методу є те, що процес формування бюджету починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти, а вже потім - на ресурсах, потрібних для досягнення заданих результатів.
Таблиця 2.1. Відмінності між постатейним підходом до формування бюджету та програмно-цільовим методом1
| 1. | Бюджет затверджується у розрізі бюджетних функцій (за функціональною ознакою) | Бюджет затверджується за програмами та підпрограмами |
| 2. | Бюджет формується за принципом -"утримання бюджетних організацій" | Принцип формування бюджету -"зосередженість на результатах" |
| 3. | Планування бюджету лише на наступний бюджетний рік | Стратегічний підхід та планування бюджету на перспективу |
| 4. | Відсутність належного обґрунтування видатків бюджету при його підготовці, аналізі та прийнятті відповідних рішень | Якісно новий підхід до обґрунтування бюджету, його аналізу та прийняття бюджетних рішень |
| 5. | Нівелювання відповідальності при витрачанні бюджетних коштів | Посилення відповідальності при виконанні програм |
| 6. | Непрозоре витрачання бюджетних коштів | Забезпечення прозорого витрачання бюджетних коштів |
Характерними ознаками програмно-цільового методу є:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
