Дієвість державних фінансів у макроекономічному регулюванні, економічне зростання суспільства на засадах соціальної справедливості значною мірою визначаються організацією міжбюджетних відносин у державі.
Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України (ст. 81 Бюджетного кодексу).
Система міджбюджетних відносин в Україні формувалась хаотично й непередбачувано, що значною мірою позначалось на ефективності прогнозування та управління бюджетними коштами. Від старої системи вона успадкувала низку проблем, що вимагають нагального вирішення.
Найсуттєвішою проблемою, породженою старою системою, була незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні частки власних надходжень. Це пов'язано з тим, що приріст фактичних доходів зараховувався до бази обрахунку трансфертів на наступний рік і призводив до їх відповідного зменшення. Будь-яке збільшення місцевих надходжень, або заходи щодо зменшення видатків зводились нанівець зменшенням частки регулюючих податкових надходжень або трансфертів.
Тому, основна частка доходів місцевих бюджетів формувалася за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, нормативи яких щорічно змінювались. Щорічні зміни нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, що спрямовуються до місцевих бюджетів, не стимулювали місцеві органи влади до збільшення надходжень. Відсутність стимулів до нарощування дохідної бази бюджетів на місцевому рівні спричиняла негативний вплив на ефективність функціонування системи міжбюджетного фінансування.
До недоліків системи слід також віднести порядок розподілу міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами, а також між рівнями місцевих бюджетів. Процес щорічного розподілу дотацій місцевим бюджетам був непрозорим і відбувався на основі суб'єктивних оцінок розривів між прогнозованими обсягами доходів та видатків бюджетів. Така практика спонукала місцеві бюджети до нарощування обсягів надходжень до позабюджетних фондів, утримання неефективної соціальної інфраструктури, яка фінансувалася з бюджету, накопичення кредиторської заборгованості.
Місцеві органи практично не впливали на формування бюджету, не несли відповідальності за його виконання. А тому не були зацікавлені у застосуванні ефективних технологій надання бюджетних послуг.
В основі організації ефективної системи міжбюджетних відносин лежить чітке визначення кола обов'язків органів влади різних рівнів та ефективність виконання ними своїх функціональних повноважень. Однак, система органів влади в Україні передбачає більшу централізацію, ніж це допускається ступенем незалежності, наданим місцевим органам влади.
Тому важливим кроком до зміцнення системи міжбюджетних відносин має стати досягнення консенсусу в питаннях визначення кола обов'язків для кожного рівня влади та пов'язаного з ним ступеня відповідальності. Відповідальність органів влади певного рівня слід привести у відповідність з їхніми правами щодо прийняття рішень.
Неузгодженість бюджетного законодавства, часті зміни й доповнення, що вносяться до нього, не сприяють ефективному функціонування бюджетної системи, не забезпечують прозорості бюджетного процесу. Для зміцнення правової та інституційної бази міжбюджетних відносин потрібно переглянути чинні нормативно-законодавчі акт і привести їх у відповідність між собою. Формування науково обґрунтованого та узгодженого правового поля є запорукою для формування в Україні дієвої системи міжбюджетних відносин.
Концептуальні засади міжбюджетних відносин закладені у Бюджетному кодексі. Це:
• затвердження процедури послідовного ухвалення рішень у бюджетному процесі з чітко окресленими повноваженнями для посадових осіб, які відповідають за формування та використання бюджетних коштів;
• встановлення чітких правил формування місцевих бюджетів (як самостійність формування власних бюджетів, заборона створення позабюджетних фондів органами державної влади та місцевого самоврядування);
• розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, зміцнення власної дохідної бази територіальних громад, запровадження нової системи вирівнювання, формульний підхід до обрахунку міжбюджетних трансфертів, що враховує потребу як у видатках певного бюджету, так і спроможність цього бюджету залучати ті чи інші доходи;
• стимулювання збільшення надходжень та ефективного використання бюджетних коштів (визначення доходів і видатків місцевих бюджетів, що враховуються та не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів);
• створення ефективного механізму державних і місцевих запозичень, обслуговування державного боргу з метою зміцнення дохідної бази державного та місцевих бюджетів, а також мінімізація їхніх втрат;
• організація дієвого фінансового контролю за виконанням державного та місцевих бюджетів, використанням коштів цих бюджетів. Розмежування компетенції органів державного фінансового контролю та організація їх ефективної взаємодії;
• створення умов для підвищення відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування за формування і виконання бюджету (публічність прийнятих рішень, залучення громадськості до бюджетного процесу).
Бюджетний кодекс визначає нову систему міжбюджетних відносин на основі подальшої децентралізації функцій і повноважень між різними рівнями органів влади та наближення суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регулювання міжбюджетних відносин“ на сторінці 1. Приємного читання.
