Загалом, організація внутрішнього аудиту й контролю в системі казначейства відповідає вимогам Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю і включає такі необхідні елементи, як:
• середовище контролю: в органах казначейства створені підрозділи внутрішнього аудиту та контролю, які забезпечують практичну реалізацію принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності установи;
• контрольна діяльність, що передбачає встановлення правил, процедур, технічних прийомів та механізмів виконання вказівок і доручень керівництва, а також забезпечення їх практичного застосування для здійснення належного управлінського процесу (у зарубіжній практиці таку діяльність називають контроллінгом);
• інформація та інформаційний обмін: за результатами аудитів складаються аудиторські звіти, інформація про факти порушень законодавства та виявлені недоліки надається керівництву та іншим користувачам органів державного і комунального сектора для вжиття заходів.
Разом з тим, діяльність органів казначейства пов'язана з формуванням і використанням фінансових ресурсів, тобто проведенням касових операцій. В органах казначейства, як і в установах банків, відкриваються рахунки, на які зараховуються надходження до бюджетів та здійснюються операції з коштами клієнтів. За рахунок коштів єдиного казначейського рахунка:
• здійснюється покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних з недостатньою платоспроможністю місцевого бюджету розрахуватися за своїми зобов'язаннями за рахунок наявних та очікуваних грошових активів загального фонду місцевого бюджету та коштів резервного фонду;
• надаються середньострокові позики на фінансування інвестиційних проектів, передбачених у бюджеті розвитку відповідних бюджетів.
Органи казначейства проводять операції щодо розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитних рахунках в установах банків.
Така діяльність супроводжується невизначеністю (зміна кон'юнктури ринку кредитних ресурсів, облікової ставки НБУ) і вказує на необхідність урахування ризику, побудови й удосконалення інструментів його моделювання та програмування.
При здійсненні внутрішнього аудиту та контролю повинна проводитися ідентифікація (визначення) й оцінка ризиків, з якими стикаються органи казначейства. Аналіз та оцінювання ризиків передбачає визначення ймовірності виникнення ризиків, суттєвості їх впливу на діяльність організації та можливі наслідки від їх настання. Оскільки ризик - фінансова категорія, то на його величину можна впливати. Керівник служби внутрішнього аудиту та контролю органу казначейства визначає тип реагування на певні ризики та заходи з управління ними.
Такий вплив може здійснюватися за допомогою фінансового механізму та відповідної чітко розробленої стратегії управління. Це вимагає розробки й застосування певної системи організаційних методів управління ризиком. Управління ризиком передбачає пошук оптимальних шляхів його зниження, таких як: попередження ризику шляхом проведення моніторингу необхідності проведення касових видатків в межах прогнозної наявності коштів на кореспондентському рахунку; страхування ризику на стадії реєстрації фінансових зобов'язань; прийняття (збереження чи навіть збільшення) ризику у випадках, коли це має сенс; передбачення резервів (запасів) на покриття ймовірних витрат тощо.
Таким чином, на підрозділи служби внутрішнього аудиту та контролю покладається функція контролю управління ризиками. Результатом такої діяльності мають бути конструктивні пропозиції щодо вдосконалення системи внутрішнього аудиту з урахуванням ризиків, які загрожують ефективній роботі органів казначейства. Визначити, оцінити й мінімізувати ризики органу казначейства - найважливіше завдання системи внутрішнього аудиту та контролю.
Нині оцінка ризиків в системі казначейства проводиться на етапі планування діяльності з внутрішнього аудиту. Піврічні плани проведення внутрішнього аудиту формуються на підставі оцінки ризиків у діяльності установи та визначають теми внутрішніх аудитів.
Оцінка ризиків передбачає визначення ймовірності настання подій та розміру їх наслідків, які негативно впливатимуть на: виконання завдань і досягнення цілей установою, визначених у стратегічних та річних планах; ефективність планування, виконання та результату виконання бюджетних програм; стан збереження активів та інформації; правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності тощо.
Процедура ризикоорієнтованого відбору підконтрольних об'єктів здійснюється на підставі двох основних показників: ступеня ризику та суттєвості ризику. По кожному об'єкту аудиту визначається загальна сума балів шляхом додавання добутків ступеня ризику та суттєвості ризику. Об'єкти аудиту, які за результатами ризикоорієнтованого відбору набрали максимальну кількість балів, вважаються найбільш пріоритетними для відбору до плану внутрішнього аудиту.
Внутрішній аудит і контроль, який здійснюється органами казначейства, є важливою і невід'ємною складовою сфери державного управління, тому його результати вимагають постійного моніторингу та глибокого аналізу. Результати моніторингу можуть використовуватися для аналізу якості діяльності як органів казначейства, так і для міністерств і відомств з точки зору оцінки рівня фінансових ризиків при проведенні операцій з бюджетними коштами. Тому, здійснюючи контрольну діяльність в системі казначейства повинна враховуватись потреба у постійному моніторингу діяльності для оцінки її результатів та вжиття відповідних заходів. Це вимагає оптимізації взаємовідносин та обміну інформацією між усіма структурними підрозділами органу казначейства та іншими учасниками бюджетного процесу.
Створення ефективної системи внутрішнього аудиту та контролю в системі казначейства має відбуватися в контексті розвитку державного внутрішнього фінансового контролю з урахуванням сучасних умов розвитку України та норм і правил Європейського Союзу. Чинна практика організації системи державного внутрішнього фінансового контролю потребує розроблення та реалізації новітніх інформаційно-програмних проектів, задоволення потреб у підготовці кадрів та підвищенні їх кваліфікації, посилення наукового потенціалу. Такий підхід сприятиме раціональному використанню державних фінансів та зміцненню фінансової дисципліни, оперативному реагуванню на виникнення або загрозу виникнення фактів неефективного використання державних фінансів та фінансових порушень.
З метою вдосконалення системи державного управління, впровадження нових технологічних досягнень з урахуванням програмних змін та пріоритетів суспільства необхідно постійно проводити оцінку державного внутрішнього фінансового контролю для приведення його у відповідність з потребами сьогодення.
Створення сучасної системи державного внутрішнього фінансового контролю потребує врахування традицій країни у сфері державного управління, державного та адміністративно-територіального устрою і процесу його удосконалення, узгодження із загальними принципами та пріоритетами фінансової (зокрема в бюджетному процесі) і майнової політики, а також з процесом реформ, що проводяться у цій сфері.
Зарубіжний досвід організації державного фінансового контролю
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вдосконалення внутрішнього аудиту й контролю в системі казначейства“ на сторінці 1. Приємного читання.
