Починаючи з вісімдесятих років минулого століття Франція пішла по незворотному шляху децентралізації. Основна ідея децентралізації полягала в тому, щоб закріпити права і свободи адміністративних утворень: комун, департаментів, регіонів.
Принципи вільного місцевого самоуправління, проголошені Конституцією Франції, знайшли своє втілення у затвердженому 2 березня 1982 року за № 82-813 законі "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів", яким були значно розширені права територій. Разом з тим з метою збереження унітарного характеру держави передбачалось проведення контролю за діяльністю місцевих органів самоуправління з боку держави.
Основні завдання, які мали бути досягнуті в процесі децентралізації полягали у наступному:
• утвердження прав і свобод комун, спрощення процедур попереднього контролю за діями комун та встановлення наступного контролю над ними;
• надання функцій виконавчої влади в департаменті, які раніше виконувались префектом, Президенту (голові) Генеральної ради;
• формування й організація регіону як органу місцевого самоуправління і представництва держави в регіоні.
Здійснювана упродовж останніх тридцяти років політика децентралізації крім функціональних компетенцій територіальних органів суттєвою мірою посилила їх вагомість та значимість. Однак процес фінансової децентралізації у Франції ще далекий до завершення. Зокрема, це стосується питань, що лежать у сфері надання державою місцевим бюджетам дотацій та субвенцій.
У даний час розглядається декілька напрямків реформ, що стосуються як системи місцевого оподаткування, яка має тенденцію до скорочення податків, так і фінансової допомоги держави для фінансової підтримки територій.
Місцева податкова система є важливим джерелом бюджетних надходжень місцевих колективів, яка дозволяє їм забезпечувати надання суспільних послуг населенню. У загальній складності у Франції нараховується біля 40 видів місцевих податків, необхідність яких визначається законодавчими зборами місцевих органів. У структурі податкових надходжень переважають прямі місцеві податки, які складають понад 70% місцевої податкової системи.
Основними видами прямих місцевих податків є наступні:
• земельний податок на забудовані ділянки. Для стимулювання будівництва окремі категорії платників звільняються від сплати податку. Це стосується забудов, призначених виключно для сільськогосподарського користування;
• земельний податок на незабудовані ділянки. Він сплачується власником з незабудованих ділянок, які приносять чи можуть приносити дохід;
• мито на житло сплачується юридичними і фізичними особами, які володіють або користуються умебльованими приміщеннями, призначеними для житла;
• професійне мито (запроваджене на заміну раніше сплачуваного патентного збору) сплачується юридичними і фізичними особами, які здійснюють професійну неоплачувану діяльність.
У структурі непрямих податків найбільшу питому вагу займають платежі за реєстрацію технічного паспорта на автомобіль (біля 55%) та різні надбавки до ставок непрямих податків (біля 40%).
Участь держави у наповненні місцевої скарбниці полягає у стягуванні податкових платежів і їх перерахуванні отримувачам через служби державних казначеїв. Через властиві їй важелі держава гарантує суму затверджених податкових поступлень.
У випадку недоотримання місцевим органом гарантованих поступлень держава виплачує їм різницю між затвердженими і стягненими сумами. Таким чином, держава забезпечує місцевим органам фінансові компенсації, призначені для покриття втрат доходів, спричинених встановленими податковими пільгами чи звільненнями від сплати податків.
Надання допомоги здійснюється з 1999 року відповідно до "Договору розвитку і солідарності", яким гарантується збільшення допомоги з врахуванням інфляції, а також надбавки відповідно до зростання темпів ВВП. Держава надає фінансову допомогу адміністративно-територіальним утворенням як на їхні поточні видатки, так і на капітальні вкладення.
Фінансування поточних видатків здійснюється у вигляді дотацій (наприклад, дотації міської солідарності, яка розподіляється між комунами, що знаходяться у важкому стані; дотації сільської солідарності, яка надається малим комунам з незначними коштами та субвенцій, які виплачуються галузевими міністерствами (наприклад, на заходи по вдосконаленню громадського транспорту і дорожнього руху).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Політика фінансової децентралізації“ на сторінці 1. Приємного читання.
