Достатньо велику питому вагу у структурі видатків державного бюджету має обслуговування зовнішнього боргу. В умовах незначного зростання валового внутрішнього продукту відволікання значних коштів на обслуговування боргу стримує економічний розвиток держави, спричиняє вагоме навантаження на державний бюджет. Велика питома вага зовнішнього боргу у загальній заборгованості держави супроводжується високим рівнем валютного ризику. Однак, на економічні процеси у державі впливає не стільки обсяг державного боргу, скільки структура платежів, темпи його погашення та напрями використання позик (рис. 13.2).
Проаналізувавши стан зовнішнього державного боргу за останні чотири роки зазначимо, що за досліджуваний період відбулись суттєві зміни в його структурі та динаміці. Зокрема, спостерігається зменшення питомої ваги позик, наданих міжнародними організаціями економічного розвитку, та позик, наданих іноземними комерційними банками. Воднораз зросла питома вага заборгованості за облігаціями зовнішньої державної позики. В цілому простежується тенденція до зростання обсягу зовнішнього боргу. Це пояснюється високою вартістю запозичень на внутрішньому ринку через низьку ліквідність державних цінних паперів, що в свою чергу спричинило недостатній попит на них. Тому тривалий час політика управління державним боргом була спрямована на зовнішні запозичення.
Рис. 13.2. Динаміка державного зовнішнього боргу України
Складено за даними Офіційного веб-сайту Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: minfin.gov.ua.
Право на здійснення державних зовнішніх запозичень належить державі в особі Міністра фінансів України або особі, яка виконує його обов'язки, за дорученням Кабінету Міністрів України. Місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад триста тисяч жителів за офіційними даними органів державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення місцевих запозичень. При цьому місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій можуть здійснювати всі міські ради.
Зовнішній державний борг має дві складові:
• борг органів державної влади й управління, який виникає в результаті залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів. Ця частина державного зовнішнього боргу погашається та обслуговується за рахунок коштів державного бюджету та коштів Національного банку України в частині кредитів, отриманих з метою підтримки платіжного балансу;
• борг підприємств, гарантований Урядом. Погашає та обслуговує такий борг підприємство-позичальник. У разі невиконання боргових зобов'язань підприємством перед іноземним кредитором, набирає чинності державна гарантія, і погашення та обслуговування таких кредитів здійснюється Казначейством за рахунок коштів державного бюджету.
При управлінні зовнішнім боргом велике значення має розрахунок коефіцієнтів платоспроможності держави та ліквідної позиції її економіки, які визначаються спеціальними рейтинговими інституціями.
Міжнародна платоспроможність України характеризується кількома макроекономічними показниками, серед яких: обсяг державного боргу, співвідношення між внутрішньою і зовнішньою його складовими, експортний потенціал економіки, стан платіжного балансу та забезпечення зовнішнього боргу валовими валютними резервами Національного банку України. Саме на підставі прогнозів економічного розвитку країни, стану її платіжного балансу, дефіциту бюджету та з урахуванням зазначених коефіцієнтів визначається стратегія управління зовнішнім державним боргом щодо залучення нових іноземних кредитів.
Для поліпшення управління зовнішнім боргом, його скорочення, а отже, зменшення негативного впливу на бюджетний дефіцит необхідний державний контроль за показниками боргової залежності. У міжнародній практиці для оцінки стану державного боргу використовуються різноманітні показники можливостей країни щодо його обслуговування.
Однією з основних характеристик стану зовнішнього боргу є зіставлення обсягу зовнішньої заборгованості і платежів по ній з величиною валового внутрішнього продукту. Є різні оцінки критичного рівня співвідношення державного боргу до ВВП. Відповідно до вимог Світового банку критичним вважається рівень, що становить понад 50% від ВВП. За вимогами Маастрихтської угоди державний борг не може перевищувати 60% ВВП.
Відповідно до статті 18 Бюджетного кодексу України загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту.
Загальний обсяг місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов'язань, що виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій) станом на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200 відсотків (для міста Києва - 400 відсотків) середньорічного індикативного прогнозного обсягу надходжень бюджету розвитку (без урахування обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфертів (субвенцій) з інших бюджетів), визначеного прогнозом відповідного місцевого бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди
Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту наведено на рисунку 13.3.
Рис. 13.3. Відношення державного та гарантованого державою боргу до валового внутрішнього продукту
Веб-сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: minfin.gov.ua.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління зовнішнім державним боргом“ на сторінці 1. Приємного читання.
