Сучасний економічний світ - світ змішаної економіки, де для розв'язання соціальних й економічних проблем успішно використовуються як інструменти ринкового механізму, так і державне втручання. "Дві складові - ринок і держава, - зазначають П. Самуельсон і У. Нордхаус, - необхідні для стійкого функціонування економіки. Управляти сучасною економікою без них - однаково, що аплодувати однією рукою". Адже "...справедливий і ефективний ринок, - підкреслює американський учений Р. Клітгаард, - не створюється сам по собі, а являється, зокрема, продуктом або результатом розумного законодавства, державної політики й забезпечення інформації"5.
На прямий зв'язок між ростом добробуту населення і зусиллями як з боку держави, так і зі сторони ринкового механізму вказував відомий німецький економіст
Л. Ерхард, теоретик і організатор господарської реформи у Федеративній Республіці Німеччині, що увійшла в історію як "німецьке чудо". ".. .Економічне процвітання тісно пов'язане з долею держави, як і навпаки - визнання кожного уряду і кожної держави безпосередньо пов'язане з успіхом чи невдачею їх економічної політики"6.
У сучасні світовій практиці для розв'язання соціальних і економічних проблем успішно використовують як державне втручання, так і інструменти ринкового механізму. Досвід розвинутих країн показує, що майже 70% економіки самоуправляється і регулюється безпосередньо виробниками на основі добре відлагодженої правової бази. Решта господарської системи різними методами регулює держава.
За образним висловлюванням Нобелівського лауреата В.Леонтьєва, щоб народногосподарський корабель набрав швидкості і не збився з курсу, потрібні вітрила приватного підприємництва й корма загальнонаціональної економічної стратегії. "І питання, власне, полягає в тому, - відзначає шведський учений К. Еклунд, - яка ступінь регулювання ринку була би бажаною". Адже надмірне чи навпаки недостатнє втручання держави у суспільне життя може призводити як до ефективного використання державних фінансів як регулятора соціально-економічного життя, так і до згортання сфери їх дії.
Будь-яка економіка розвивається нерівномірно, циклічно. Коливанням піддаються обсяги виробництва, валовий внутрішній продукт, рівень безробіття, темпи інфляції тощо. Це вимагає не послаблення, а зміцнення ролі державного сектора.
Роль держави в економічному відтворенні різноманітна й багатопланова. Це, зокрема:
• забезпечення загальних умов життєдіяльності і правової основи реалізації економічних рішень через досягнення безпеки суспільства, встановлення і підтримку правового режиму, спрямованого на захист прав власності і вільного розвитку особистості, підтримку й розвиток ефективної конкуренції;
• проведення стабілізаційних заходів шляхом врегулювання темпів економічного зростання, рівня інфляції й зайнятості, стимулювання прогресивних зрушень в галузевій і регіональній структурі економіки, підтримки зовнішньоекономічної рівноваги й курсу національної валюти;
• здійснення соціально орієнтованого перерозподілу ресурсів. Держава повинна організувати виробництво потрібних суспільству благ, яким не займається приватний сектор, гарантувати мінімальний рівень заробітної плати, пенсій, допомоги соціально незахищеним громадянам тощо.
Держава наділена також широкими можливостями для економічного втручання з метою прискорення або уповільнення ринкових процесів чи спрямування їх у потрібне русло через систему фінансового регулювання. Для цього вона має могутній арсенал засобів, як державні інвестиції, податкова, бюджетна й амортизаційна політика тощо. З їх допомогою створюється конкретний механізм впливу на економіку. "Але при цьому, - відмічає В. Родіонова, державі слід пам'ятати, що втручання в економіку має об'єктивно обумовлені межі; надмірне втручання може призвести до послаблення економічних стимулів, зниження ефективності функціонування всього ринкового механізму"8.
Необхідність і масштаби державного втручання в економічні процеси, подальше зростання регулюючої ролі держави значною мірою обмежуються своєрідною економічною межею (критичною точкою) "переливання" доходів приватних суб'єктів до доходів держави. Теоретична думка розвинутих країн світу активно й небезуспішно спрямовує уряди своїх держав у напрямку скорочення державного впливу на всі сфери суспільного життя, оскільки там цю критичну точку вже досягнуто. Інші перспективи у країн, які знаходяться на перехідному етапі до ринкової економіки. У цих державах роль державного фінансового регулювання повинна зростати паралельно зі становленням і розвитком ринкових відносин, оскільки економічна "межа" буде досягнута ще не скоро.
Таким чином, особливість сучасних підходів до державного фінансового регулювання економіки полягає у наступному:
• Необхідними атрибутами ефективно функціонуючої економіки є ринковий механізм і державне регулювання економіки, які розглядаються у діалектичній єдності. Оптимальне поєднання переваг ефективно функціонуючого ринкового механізму і державного регулювання дозволяє вирішувати основні соціально-економічні проблеми суспільства. - У стабільній економіці основним регулятором суспільного життя виступає ринковий механізм, а державне регулювання виконує допоміжну роль. Воно має забезпечити нормальні умови для функціонування ринку та вирішувати завдання, які не під силу ринковому механізму. - Існує межа державного втручання у суспільні процеси: надмірна активність держави може супроводжуватися негативними тенденціями і наслідками. Держава повинна втручатися у макроекономічні процеси там і тоді, де і коли ринковий механізм неспроможний розв'язувати соціально-економічні проблеми.
• Макроекономічне регулювання має враховувати національні особливості та рівень розвитку економіки держави, а також узгоджувати інтереси різних суб'єктів процесу суспільного відтворення.
Як показує світовий досвід, держава в усі часи тією чи іншою мірою втручалася в економічні процеси. Але економічна роль держави у різні періоди була неоднаковою. В окремі періоди суспільного розвитку фінансовим та грошово-кредитним важелям макроекономічного регулювання відводилась неоднакова роль. Пріоритетним було, то регулювання економіки через систему податків і державних витрат, то регулювання руху виробничого циклу через грошово-кредитну сферу. Застосування тих чи інших методів визначалося перед усім тим, якої економічної доктрини дотримувалися лідери політичних партій, що приходили до влади, або які течії та школи економічної думки брали верх у той чи інший момент історії.
Держава неспроможна цілком і повністю контролювати економіку. Але вона має достатньо важелів впливу на процеси економічного і соціального розвитку. Через використання своїх фінансів держава може збалансувати сукупний попит із сукупною пропозицією і, таким чином, досягти бажаної економічної рівноваги.
Набутий вітчизняний та світовий досвід показує, що втручання держави в економічне життя суспільства здійснюється за допомогою різноманітних фінансових інструментів, основними з яких є:
• податки і неподаткові платежі до бюджету;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бюджетне регулювання соціально-економічних процесів“ на сторінці 1. Приємного читання.
