Склад та структура бюджетної системи
Бюджетний устрій Німеччини базується на сильній децентралізованій федеральній системі. Зведений (консолідований) бюджет держави охоплює бюджет федерації, бюджети 16 земель і понад 11 тис. громад (общин), які утворюють ще й округи.
Кожен рівень бюджетної системи формується з надходжень відповідних видів податків, розподіл повноважень щодо стягнення яких закріплено у ст. 108 Конституції. У Німеччині нараховується понад 40 видів податків, які за рівнями відрахувань поділяються на:
• загальні: прибутковий податок, податок на корпорації, податок з обороту;
• федеральні: доходи від фінансових монополій, митні збори, податок з вантажного автотранспорту, разовий податок на майно, податки на користь Європейського Союзу;
• земельні: податок на майно, спадок, автомобілі, пожежну охорону, при придбанні земельної ділянки тощо;
• общинні: промисловий, поземельний податок і місцеві податки (на собак, риболовлю, друге житло).
Для німецької бюджетної системи характерна триступенева система міжбюджетного вирівнювання. По-перше, здійснюється прибуткове вирівнювання через надходження ПДВ до бюджетів суб'єктів федерації: 25% від частки бюджетів земель у загальних надходженнях ПДВ розподіляється між усіма землями. Другий вид міжбюджетного вирівнювання полягає в перерозподілі бюджетних ресурсів між бюджетами земель без втручання з боку федерального уряду. Третім видом фінансової підтримки регіонів у ФРН є прямі федеральні гранти деяких територій.
Сформована у ФРН бюджетна система передбачає, що всередині кожного суб'єкта федерації існує власна методика перерозподілу ресурсів між бюджетами муніципальних утворень. Зазвичай при складанні таких методик органи влади земель виходять в першу чергу з витратних потреб муніципалітетів, беручи до уваги структуру регіональної економіки.
Механізм розподілу податкових надходжень між ланками бюджетної системи ФРН спрямований на вирівнювання економічного розвитку окремих територій. Для акумуляції ресурсів на потреби фінансового вирівнювання створений Федеральний фонд фінансового вирівнювання. Він формується за рахунок відрахувань частини податку на додану вартість.
На цей податок припадає майже третина всіх податкових надходжень. Основна ставка податку на додану вартість складає 19%. На соціально значимі товари і послуги (продовольчі товари, книги, періодичну пресу, послуги пасажирського транспорту) встановлюється пільгова ставка в розмірі 7%. Сільськогосподарські підприємства і підприємства лісового господарства, а також товари, що йдуть на експорт, звільняються від сплати цього виду податку. Не обкладаються податком на додану вартість медичні і страхові послуги.
Механізм розподілу податку на додану вартість є доволі громіздким і включає кілька етапів. Спочатку здійснюється вертикальне фінансове вирівнювання, при якому податкові надходження розподіляються між федераціями, землями і частково громадами. Такий розподіл здійснюється на основі договору федерального уряду з землями, який закріплюється федеральним законом. Критерієм розподілу є показник так званої квоти покриття, тобто співвідношення між поточними доходами бюджету федерації і бюджетів земель та їхніми необхідними витратами.
Певні особливості має й система горизонтального фінансового вирівнювання: між окремими землями, усередині земель і між громадами, які входять до їх складу. В основі системи вирівнювання лежить принцип вирівнювання податкових доходів на душу населення. Метою фінансового вирівнювання є збільшення доходів фінансово слабких земель до рівня 95% від середнього рівня податкових надходжень на душу населення по всіх землях.
Відповідно, землі, які мають надлишок фінансових ресурсів у розмірі 100-102% від середнього рівня доходів на душу населення по ФРН, не відраховують кошти на потреби фінансового вирівнювання. Землі з доходами 102-110% на душу населення від середнього рівня відраховують 70% ресурсів, що перевищують середній рівень. Землі з доходами, що перевищують 110% від середнього рівня, весь надлишок понад цей рівень перераховують на потреби вирівнювання.
Наступним етапом розподілу податку на додану вартість є горизонтальне вирівнювання фінансового потенціалу різних земель. При цьому 75% надходжень цього податку розподіляють між бюджетами земель пропорційно до чисельності населення та відповідно до економічної і демографічної ситуації. Інші 25% податку направляють у Фонд фінансового вирівнювання для подальшого фінансування економічно слабких земель. Критерієм для надання коштів з Фонду є обсяг доходів на душу населення земель і громад, розміщених на їх територіях.
Для встановлення земель, які мають право на одержання коштів з Фонду вирівнювання, і земель, зобов'язаних їх виплачувати, розраховують два показники:
• 1) первинний фінансовий потенціал (фінансові можливості землі), який визначається як сума податкових надходжень у бюджет землі і 50% надходжень у бюджети громад, які входять до складу цієї землі;
• 2) середній фінансовий потенціал (нормативні доходи землі) розраховується як сума податків, що надходять у бюджети всіх земель і громад (в цілому по ФРН), що розділена на чисельність населення ФРН і помножена на чисельність населення кожної окремо взятої землі.
Допомогу одержують ті землі, у яких фінансові можливості становлять менше 95% від так званих нормативних доходів землі (середнього фінансового потенціалу). Землі, у яких первинний фінансовий потенціал є вищим за норми середнього, зобов'язані виплачувати певні суми тим землям, доходи яких є нижчими за ці норми. Таким чином, реалізуються положення, закладені у ст. 107 Конституції, відповідно до якої фінансово сильніші землі надають допомогу фінансово слабшим землям.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виконання бюджету у Німеччині“ на сторінці 1. Приємного читання.
