Досвід взаємодії України з міжнародними інституціями підтверджує необхідність суттєвого вдосконалення її форм та механізмів. Співпраця, насамперед з Міжнародним валютним фондом, розглядається світовою фінансовою спільнотою як фактор довіри, підтвердження кредитоспроможності держави. Тому практика використання запозичених урядом та Національним банком України коштів має бути максимально прозорою.
У сучасних умовах, коли процес входження України до світової фінансової системи продовжується, потрібно вдосконалювати механізми співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями та практичні алгоритми дії у сфері державних запозичень. В основі цих взаємовідносин мають залишатися національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.
Головним у цьому контексті має стати мінімізація державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку. Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. Отримання нових кредитів Міжнародного валютного фонду може здійснюватися лише на рефінансування наявних боргових зобов'язань.
Важливим залишається питання обґрунтування не тільки оптимальної потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетних сфер та необхідних умов ефективного їх використання. Виділяють три способи можливого використання залучених ресурсів: - фінансове розміщення, коли із зовнішнього джерела здійснюється фінансування інвестиційних проектів і розвитку економіки. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання зовнішнього боргу. При цьому важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;
• бюджетне використання, при якому залучені ресурси спрямовуються на фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Цей спосіб використання залучених з міжнародного ринку ресурсів є найменш ефективним;
• змішане бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому.
У вітчизняній практиці великого поширення набув найменш ефективний спосіб, коли нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи й обслуговування наявного зовнішнього боргу. Кошти, отримані від міжнародних фінансових організацій, в основному спрямовуються на фінансування бюджету. Водночас механізм використання системних позик Світового банку, не забезпечує повну реалізацію інвестиційного призначення запозичень. Знеособлення цих коштів у бюджеті не дає можливості відслідковувати цільове та ефективне їх використання.
Невиправданою є також порівняно висока частка використання запозичених коштів для підтримки національної валюти. Це надто висока ціна для національної економіки, яка засвідчує недостатню ефективність грошово-кредитної політики Національного банку України за попередні роки.
Для стабілізації фінансової ситуації у державі та виведенню її економіки з кризового стану потрібно забезпечити оптимальне витрачання кредитних ресурсів. Цільове призначення зовнішніх запозичень обумовлюється не тільки поточними потребами економіки й соціальної сфери, а й стратегічними пріоритетами розбудови економічного простору України.
Удосконалення взаємовідносин України зі Світовим банком має базуватися на новій стратегії, в основу якої покладено такий фінансовий інструмент, як Програмна системна позика. Опрацьована українською стороною за участю Світового банку вона відповідає внутрішнім програмним документам щодо економічного і соціального розвитку держави. Реалізація завдань Програмної системної позики вимагає від уряду України запровадження сучасної системи проектного та фінансового менеджменту. Необхідно також чітко розподілити повноваження та відповідальність між Міністерством фінансів, Національним банком і банківськими установами і підприємствами, які виступають відповідно до проектів кінцевими позичальниками.
У взаємовідносинах з Міжнародним валютним фондом уряд повинен забезпечувати:
• поглиблення структурних реформ, дерегуляцію підприємницької діяльності; - продовження курсу реформ у напрямку прозорості економіки та процесів приватизації;
• поліпшення якості бюджетного процесу, забезпечення збалансованості державних фінансів з урахуванням податкової реформи та реформи міжбюджетних відносин;
• активізацію реформи фінансового і банківського секторів та подальший їх розвиток на якісно новому рівні;
• подолання корупції тощо.
Подальше вдосконалення співпраці з Європейським банком реконструкції і розвитку залежить від зростання в Україні його "працюючих активів". Для цього необхідно спільно з керівництвом ЄБРР закріпити практику проведення регулярного огляду портфеля проектів, посилити контроль за виконанням міністерствами та іншими органами своїх зобов'язань у взаємовідносинах з ЄБРР, удосконалити механізм координації, підготовки, реалізації та моніторингу великих інвестиційних проектів.
Необхідно здійснити також конкретні заходи для геостратегічної диверсифікації джерел надходження зовнішніх коштів. Враховуючи європейський вектор зовнішньої політики України, слід розширювати співпрацю з Європейським Союзом та його фінансовими інституціями, Світовою організацією торгівлі (COT), Європейською Асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ) та іншими організаціями.
Дедалі нагальнішою стає потреба у створенні спеціалізованої фінансової структури - Українського банку реконструкції і розвитку, через який здійснювалось би фінансування інвестиційних проектів. Це також сприятиме більш вимогливому та жорсткому відбору інвестиційних проектів, надійнішому контролю за використанням отриманих коштів.
Для подальшого залучення зовнішніх джерел необхідно постійно й ґрунтовно вивчати можливості інших міжнародних організацій світового і регіонального масштабів на предмет використання їхніх можливостей для фінансового і технічного сприяння розвитку української економіки (ЮНІДО, ФАО, ЮНЕП, Регіональні банки економічного розвитку тощо).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Напрями розвитку взаємодії України з міжнародними фінансовими інститутами“ на сторінці 1. Приємного читання.
