• фактична перевірка кількісного і якісного стану об'єктів аудиту, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обмірювання, перерахунку тощо;
• підтвердження точності інформації через одержання письмової відповіді від відповідальних за процес (наприклад, підтвердження дебіторської заборгованості);
• документальна перевірка документів і записів, яка може бути: формальною - візуальна перевірка правильності записів усіх реквізитів, виявлення безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті й цифрах, перевірка достовірності підписів посадових і матеріально-відповідальних осіб; арифметичною - перевірка правильності розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах; перевіркою документів по суті - дає змогу встановити законність і доцільність операцій, правильність відображення операцій на рахунках;
• спостереження дає можливість одержати загальну характеристику об'єкта аудиту на підставі візуального огляду;
• тестування/анкетування полягає у формулюванні переліку питань для оцінки об'єкта дослідження за відповідями, на які встановлюються фактори ризику та надається оцінка відповідності;
• аналітичний огляд передбачає вивчення важливих тенденцій та інших даних, що характеризують розвиток об'єкта аудиту, а також дослідження незвичних і неочікуваних змін у процесі реалізації його функцій;
• аналітичні тести - порівняння як в абсолютних показниках, так і у відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки);
• спеціальна перевірка здійснюється із залученням фахівців вузької спеціалізації для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доведення фактів порушень.
Під час проведення аудиту особлива увага приділяється дієвості попереднього та поточного контролю, який здійснюють органи казначейства щодо дотримання розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів вимог законодавства при здійсненні видатків, веденні бухгалтерського обліку та складанні звітності про виконання кошторисів. Контрольні заходи здійснюються шляхом перевірки первинних та підтверджуючих документів на предмет правильності оформлення. У разі виявлення порушень детально аналізуються причини виникнення негативних явищ, що дає змогу всебічно вивчити виявлену проблему, знайти шляхи її розв'язання та розробити запобіжні заходи для недопущення аналогічних випадків надалі.
При виконанні своїх службових обов'язків працівники структурних підрозділів внутрішнього аудиту та контролю повинні дотримуватись загальних морально-етичних норм поведінки. Система моральних і професійних цінностей та правил поведінки працівників підрозділу або посадових осіб, на яких покладено повноваження щодо здійснення внутрішнього аудиту та контролю і щодо яких ними добровільно взяті зобов'язання на їх дотримання у професійній діяльності, задекларовані у Кодексі етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2011 року № 1217. Основними принципами професійної діяльності при виконанні службових обов'язків працівником є сумлінність, незалежність та об'єктивність, конфіденційність, професійна компетентність. Працівник повинен сприяти практичному втіленню цих принципів, а також сприяти авторитету підрозділу та в цілому органу, в якому він працює.
Документальне оформлення результатів внутрішнього аудиту складається з двох видів документів - робочих та офіційних.
Робочі документи - це записи (форми, таблиці), за допомогою яких працівник підрозділу внутрішнього аудиту фіксує проведені прийоми та процедури внутрішнього аудиту, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час його проведення. До робочої документації вноситься інформація, яка підтверджує висновки, викладені в аудиторському звіті.
Офіційним документом є аудиторський звіт - документ, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності установи залежно від характеру виявлених проблем.
Аудиторський звіт складається із вступної, аналітичної та підсумкової частин.
У вступній частині зазначаються: напрям, цілі та підстава для проведення внутрішнього аудиту із зазначенням реквізитів наказу про проведення аудиту; посади, прізвища, імена і по батькові членів аудиторської групи та період їх участі у проведенні внутрішнього аудиту; резюме (стислий виклад основних висновків та рекомендацій); опис об'єкта внутрішнього аудиту; дати початку і закінчення проведення внутрішнього аудиту; період, за який проводиться внутрішній аудит.
В аналітичній частині зазначаються результати внутрішнього аудиту в розрізі кожного програмного питання із зазначенням використаних працівником підрозділу внутрішнього аудиту методів, прийомів та процедур.
Підсумкова частина включає аудиторський висновок, який містить обґрунтовані підсумки за результатами внутрішнього аудиту відповідно до його теми та цілей.
Аудиторський висновок може бути:
• безумовно позитивним, якщо: отримано необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ в установі; підтверджено ефективність функціонування системи внутрішнього контролю (належний стан збереження активів та інформації, управління державним майном; правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності із врахуванням суттєвості отриманої інформації (даних);
• умовно-позитивним у разі, коли виконані наведені вище умови, проте у зв'язку з неможливістю дослідження окремих фактів працівник підрозділу внутрішнього аудиту не може висловити свою думку щодо вказаних моментів. Водночас такі факти (події) мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не впливають на діяльність установи в цілому;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проведення внутрішнього аудиту в органах казначейства“ на сторінці 4. Приємного читання.
