Розвинуті країни світу упродовж останніх десятиріч успішно проводять політику децентралізації управління. Там децентралізація розглядається як ефективний інструмент, що застосовується для реорганізації органів влади з метою надання державних послуг у найбільш ефективний спосіб. Країни, що розвиваються, впроваджують децентралізацію органів влади, щоб позбутися макроекономічної нестабільності, неефективності у наданні державних послуг, а також прискорити процес економічного зростання.
З ратифікацією у 1996 році Європейської хартії місцевого самоврядування Україна теж пішла по незворотному шляху децентралізації владних повноважень. Основна ідея децентралізації полягала у тому, щоб закріпити права і свободи органів місцевого самоврядування, надати їм можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Принцип місцевого самоуправління, проголошений Європейською хартією місцевого самоврядування, знайшов відображення у Конституції та законодавстві держави. Відповідно до статті 140 Конституції місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Подальший розвиток та конкретизація положень Конституції про місцеве самоврядування, знайшли своє втілення у прийнятому 21 травня 1997 р. за № 280/97-ВР законі "Про місцеве самоврядування в Україні" зі змінами та доповненнями, яким були значно розширені права адміністративно-територіальних одиниць.
Відчутним кроком уперед на теренах місцевої демократії було затвердження у 2001 році Бюджетного кодексу, який закріпив принципи справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між бюджетами різних рівнів, максимально можливого наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача, встановив прозору й об'єктивну процедуру міжбюджетних відносин, визначив формульний порядок розрахунку дотацій вирівнювання. Саме ці принципи лягли в основу реформи міжбюджетних відносин в Україні, основною метою регулювання яких було забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих завдань.
Основоположні принципи організації міжбюджетних трансфертів знайшли подальший розвиток в положеннях Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-УІ. Таким чином, було створено науково обґрунтовану достатньо виважену нормативно-правову базу для реалізації принципів місцевої демократії. Реалізація на практиці концептуальних положень політики децентралізації, окреслених чинним законодавством в рамках Європейської хартії місцевого самоврядування, крім функціональних повноважень територіальних органів, суттєвою мірою посилила їх вагомість та значимість.
Разом з тим процес фінансової децентралізації в Україні ще далекий до завершення. Потребує вирішення низка проблем, що мають місце. В першу чергу це стосується питання фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування, а також відповідності чинного законодавства світовим стандартам, зокрема Європейській хартії місцевого самоврядування. Для того, щоб раціонально розподіляти доходи між ланками бюджетної системи, забезпечуючи необхідними фінансовими ресурсами ті бюджети, котрі їх потребують, а також заходи загальнодержавного значення, органи місцевої влади повинні мати достатній рівень фінансування.
Відповідно до концептуальних положень Європейської хартії місцевого самоврядування, які визначають організацію місцевих фінансів, місцева влада має право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вона може вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, і обсяг яких повинен відповідати функціям, які виконують органи місцевої влади. Порядок формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади [ст. 9 Хартії].
Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад [ст. 16 закону "Про місцеве самоврядування в Україні"].
Практика показує, що вирішальне значення для забезпечення матеріальної й фінансової основи місцевого самоврядування у більшості випадків мають доходи місцевих бюджетів. Це пояснюється тим, що об'єкти комунальної, а також спільної власності переважно належать до невиробничої сфери. А, відтак, вони є неприбутковими організаціями, і, як правило, утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Вагомим джерелом бюджетних надходжень місцевого самоврядування, що дозволяє забезпечити відносну фінансову незалежність і автономність регіонів, є місцеві податки та збори. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (ст. 69 "Про місцеве самоврядування").
В Україні ця ланка фінансової децентралізації ще достатньо слабка та є прерогативою податкової реформи. Через нерівномірне розміщення природного ресурсного потенціалу та продуктивних сил адміністративно-територіальні утворення мають різну податкову базу та фінансовий потенціал. Тому проблема фінансового забезпечення розвитку територій певною мірою властива всім регіонам.
Слід зазначити, що у країнах з розвинутою ринковою економікою розширення повноважень органів місцевого самоврядування, збільшення питомої ваги регіону у загальній сумі державних доходів, як правило, супроводжується адекватним збільшенням бази їх фінансового забезпечення. У державах з трансформаційною економікою таке співвідношення не завжди витримується, що позбавляє місцеві органи влади стимулів для збільшення доходів, і, відповідно, загострює проблему нестачі коштів не тільки на місцевому, а й на загальнодержавному рівнях.
Успішне проведення децентралізації управління вимагає подальшого розвитку й вдосконалення механізму фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави. Участь держави у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування гарантовано Конституцією України (ст. 142).
Держава надає фінансову допомогу органам місцевого самоврядування через доведення їм міжбюджетних трансфертів. Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого (ст. 2 Бюджетного кодексу). Характерною особливістю системи трансфертів, що впливає на всю систему міжбюджетних відносин, є її передбачуваність та стимули, які вона створює для всіх рівнів управління.
За рахунок трансфертів формується значна частина доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн: у Румунії - 79%, Болгарії - 78%, Великобританії - 77%, Угорщині - 66%, Нідерландах - 60%. В окремих країнах трансферти складають значно меншу питому вагу у доходах місцевих бюджетів: у Швеції - 19%, Данії - 24%, Франції - 25%, Австрії - 35%9.
Динаміка частки міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів України наведена у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3. Динаміка частки міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів України
| А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| Частка трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів, % | 11,0 | 15,9 | 13,8 | 10,8 | 20,4 | 14,9 | 18,3 | 23,4 | 29,0 | 31,2 |
| Роки | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 |
| А | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |
| Частка трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів, % | 34,2 | 42,5 | 43,53 | 47,47 | 45,49 | 46,26 | 47,21 | 49,49 | 52,26 | 55,25 |
Як видно з таблиці, останніми роками спостерігається неухильна тенденція до зростання частки міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів. Це негативно позначається на фінансовій самостійності органів місцевого самоврядування, не стимулює їх вишукувати додаткові джерела надходжень, раціонально витрачати бюджетні кошти.
Бюджетний кодекс (ст. 96) передбачає використання наступних видів трансфертів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Регулювання міжбюджетних відносин“ на сторінці 2. Приємного читання.
