• видатки з бюджету на фінансування суспільних потреб;
• фінансові пільги і санкції;
• міжбюджетні трансферти, що використовуються для збалансування бюджетів, фінансового вирівнювання територій; - доходи і видатки цільових фондів; - державне мито.
Одні з них діють у процесі вилучення частини доходів - податки і внески до цільових фондів. Інші впливають шляхом збільшення доходів - банківські позики і бюджетні субвенції. При цьому дія фінансових інструментів може носити як загальний для всіх суб'єктів характер на основі єдиного рівня оподаткування, кредитування та фінансування, так і індивідуальний - на основі диференційованого підходу. На практиці переважає індивідуальний підхід щодо використання фінансових інструментів. Саме він є основою забезпечення збалансування інтересів і суперечностей у суспільстві, визначальним елементом здійснення державної фінансової політики.
Характерним для наведених фінансових інструментів є те, що вони забезпечують вплив на макро- і мікропоказники тільки через зміну комплексної політики управління доходами і витратами бюджету, тобто охоплюють сферу бюджетного регулювання.
Бюджетне регулювання соціально-економічних процесів - організована державою діяльність щодо використання всіх аспектів фінансових відносин з приводу формування та використання бюджетних коштів з метою коригування процесів суспільного відтворення.
Основне завдання, яке вирішується у процесі бюджетного регулювання, пов'язане із встановленням оптимальних пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту, що забезпечують максимально можливе задоволення потреб суспільства як на макро-, так і на мікрорівні. Це вимагає узгодження та найбільш оптимального поєднання особистих, колективних і суспільних інтересів та відображає фінансовий аспект проблеми поєднання системи державного впливу з ефективно функціонуючим ринковим механізмом.
В усі часи економістами приділялася значна увага питанням макроекономічного регулювання з використанням державних фінансів. Основним стабілізуючим фактором суспільного відтворення розглядався бюджет. Маневруючи різницею між доходами і видатками бюджету залежно від конкретних економічних умов держава цілеспрямовано впливала на обсяг сукупного попиту, а через нього на величину пропозиції.
Таким чином, через зміцнення державних фінансів шляхом мобілізації додаткових доходів і скорочення державних видатків досягалася макроекономічна стабілізація у суспільстві. Разом із проведенням інших заходів це мало сприяти процесам прискореного економічного зростання.
Система управління видатками формувалася упродовж тривалого періоду часу, відображаючи завдання держави на різних етапах її розвитку. Традиційно управління державними видатками розглядалося як система контролю за правильністю витрачання бюджетних коштів. З часом вплив на зміст управління видатками справили економічні труднощі, завдання в цьому напрямі розширювались і ускладнювались.
З нинішніх позицій виважений підхід до управління державними видатками потребує комплексного підходу. Таке управління починається з етапу складання бюджету і закінчується формуванням звітності про використання бюджетних коштів. Бюджет сприймається як основний важіль економічного планування, макроекономічної стабільності й зростання. Його складання відбувається у тісному взаємозв'язку з макроекономічним прогнозуванням.
Ефективне управління державними видатками спричиняє суттєвий вплив на розміри і структуру сукупного попиту. Так, видатки держави на соціально-культурні заходи є свого роду інвестиціями у підготовку кваліфікованої робочої сили, а отже, стратегічною мірою зменшення витрат виробництва і підтримки підприємницької сфери. Через надання соціальних субсидій забезпечується стійкий платоспроможний попит населення в частині спожитих ним благ. Суттєвих змін ринкова кон'юнктура набуває і в процесі реалізації інших державних функцій, зокрема, при субсидуванні і кредитуванні промислових підприємств, сільського господарства, створення і поліпшення об'єктів інфраструктури, погашенні і виплаті процентів по державних боргах.
Лише за умови продуктивного використання державні видатки будуть спричиняти позитивний вплив на сукупний попит. Якщо у державних видатках велику питому вагу займають витрати на обслуговування боргових зобов'язань держави, національну оборону вони будуть збільшувати тільки фіктивний суспільний попит, що в кінцевому рахунку неминуче призведе до кризового стану (світовій практиці відомо багато таких прикладів, зокрема, інфляція, що охопила весь світ у 70-ті -80-ті роки минулого століття, фінансові кризи у серпні 1998 року, другій половині 2008 року).
Участь держави у відтворювальних процесах забезпечується значною мірою через використання фондів грошових коштів, які мобілізуються з різноманітних джерел. Можливість регулювати загальновиробничі показники через маніпулювання обсягами і складом державних доходів можна пояснити наступними об'єктивними передумовами:
• одержавлення частини ресурсів, якими володіють юридичні особи, і які використовуються ними для оплати свої поточних витрат та інвестування, зменшує рівень доходності цих суб'єктів та змінює структуру сукупного споживання;
• вилучення частини доходу дозволяє коригувати ступінь соціальної диференціації і встановлювати межі необґрунтовано низької або високої ефективності виробництва.
Регулювання макроекономічних показників за допомогою державних доходів досягається:
• по-перше, шляхом надання певних пільг малозабезпеченим прошаркам населення, а також збитковим і низькорентабельним підприємствам;
• по-друге, через відчуження частини надто високих доходів, коли трудова винагорода або майно, яке передається в порядку успадкування або дарування забезпечують формування доходів у значно більших розмірах, ніж це необхідно для створення нормальних умов життєдіяльності. Різноманітність видів доходів і механізмів їх вилучення надають державі можливість цілеспрямовано регулювати попит на певні товари і послуги, вибирати найоптимальніші технології, продукцію імпорту тощо.
Як відомо, в більшості сучасних держав основна маса централізованих грошових потоків формується за допомогою податків. Єдиним змістом і виправданням податків у демократичному суспільстві вважається максимальне задоволення попиту платників податків на суспільні блага та визнаних громадянами даної держави принципів перерозподілу доходів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бюджетне регулювання соціально-економічних процесів“ на сторінці 2. Приємного читання.
