• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу; - позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.
Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах, визначених законом про Державний бюджет України, з дотриманням граничного обсягу державного боргу. Граничний обсяг державного (місцевого) внутрішнього та зовнішнього державного боргу, граничний обсяг надання гарантій відповідно до вимог ст. 18 Бюджетного кодексу визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет.
Державна гарантія - спосіб забезпечення виконання в повному обсязі або часткового державою боргових зобов'язань суб'єкта господарювання - резидента перед кредитором (позикодавцем). Державні гарантії надаються на забезпечення виконання зобов'язань позичальників (резидентів України), які не мають простроченої заборгованості перед державою, за умови покриття позичальниками гарантійних ризиків держави належним чином у повному обсязі.
Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:
• випуск державних цінних паперів;
• укладення угод про позику та гарантійних угод;
• інші способи, передбачені чинним законодавством.
При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.
З метою забезпечення дотримання граничних обсягів державного (місцевого) боргу та державних (місцевих) гарантій Міністерство фінансів України веде Реєстр державного боргу і гарантованого державою боргу, Реєстр державних гарантій, а також Реєстр місцевих запозичень та місцевих гарантій.
Кабінет Міністрів України визначає умови здійснення державних запозичень, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення.
Відповідно до бюджетної класифікації України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. № 11 "Про бюджетну класифікацію", як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікують:
• за типом кредитора складається з двох розділів: внутрішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, заборгованість перед банківськими установами та іншими органами управління; зовнішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними від: міжнародних фінансових організацій, органів управління іноземних держав, іноземних комерційних банків, постачальників тощо;
• за типом боргового зобов'язання, що включає заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями.
За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.
Державні запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету. Розрізняють:
• 1) державні внутрішні запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на внутрішньому ринку державних запозичень;
• 2) державне зовнішнє запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою кредитів (позик) на міжнародному ринку капіталу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Казначейська система» автора Стоян В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ“ на сторінці 2. Приємного читання.
