Розділ «Модуль 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ, ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ»

Т2 – товар, що перебуває у пасивній еквівалентній формі вартості, головне завдання якої – відобразити вартість товару Т1.

Наприклад, власник шкір хотів обміняти на них зерно, але власнику зерна необхідна була сокира. Тобто потреби їх не збігалися і вони обидва ні з чим поверталися з базару. Обмін відбувався в тому випадку, коли потреби збігалися.

Еквівалентна форма має певні особливості:

1) споживча вартість товару – еквівалентна, в обміні стає матеріалом вираження вартості обмінюваної на нього іншої споживчої вартості;

2) конкретна праця, затрачена на виготовлення товару-еквівалента, є формою вияву абстрактної праці;

3) приватна праця, що втілена у товарі-еквіваленті, є формою вираження її протилежності – суспільної праці.

З розвитком товарного виробництва до обміну залучаються вже не два, а багато товарів. Через низку причин певний товар частіше від інших стає найбільш бажаним об'єктом обміну, тому з'являється нова форма обміну*3.

*3: {Яременко O.P. Деньги и кредит. Конспект лекций / О.Р. Яременко. – X. : Изд-во ХГЭУ, 2002. – 64 с.}

Повна (розгорнута) форма вартості пов'язана з розвитком обміну, що був викликаний першим великим суспільним поділом праці – виокремленням скотарських і землеробських племен. У зв'язку з цим до обміну залучаються численні предмети суспільної праці, а кожен товар, що має відносну форму вартості, протистоїть безлічі товарів-еквівалентів. Серед них визначається один товар, який можна обміняти на будь-який інший.

Наприклад, продуктом Т1 є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкір відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку отримає сокиру, а за неї – зерно*4.

*4: {Там же.}

Головним недоліком такої форми вартості було те, що, якщо не було одного з товарів-посередників, операція обміну на бажаний товар ставала неможливою. Для спрощення і полегшення обміну товаровиробники стали вдаватися до використання третіх товарів, які найчастіше представлені на ринку як посередники. Так виникла загальна форма вартості товару.

Загальна форма вартості. Подальший розвиток товарного виробництва й обміну приводить до виділення з товарного світу окремих товарів, що відіграють на місцевих ринках роль головних предметів обміну.

Особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль загального еквівалента не закріпилася ще за жодним товаром і в різний час її по черзі виконували різні товари*5. Поступово один товар, який систематично обмінюється на інший, стає загальним еквівалентом. До нього прирівнюються інші товари. Товаром, який вперше виконав роль універсальних грошей, була домашня худоба, яка і нині залишається грошима у деяких африканських народів. Але цей вид грошей потребував значних витрат на своє утримання, був непридатний для далеких перевезень. У зв'язку з цим почали з'являтися нові товари-еквіваленти. Так, в Іспанії це була риба, Китаї – шматки нефриту, Індії – перли, на острові Борнео – коров'ячі черепи.

*5: {Там же.}

Дуже цікавим і той факт, що і нині на Соломонових Островах поряд зі звичайними грошима деякі племена як гроші використовують акулячі зуби.

Отже, поступово в результаті розвитку обміну з декількох товарів виокремився один товар, що став відігравати роль загального еквівалента. Спочатку це були шматки металів (залізо, мідь), а потім – золото і срібло. Таким чином, виникає остання і найбільш розвинута форма вартості – грошова.

4. Грошова форма вартості характеризується виокремленням у результаті подальшого обміну одного товару як загального еквівалента.

Товар Т1 у загальній формі набув властивостей, характерних для грошової одиниці Д1. 3 появою грошей завершився процес розвитку форм вартості.

На початку існування грошової форми вартості були і деякі спроби переходу до інших форм грошей. Так, римський імператор Гай Юлій Цезар, витративши всю казну, визнав грошима звичайні мушлі, зібрані на морському березі.