Цілком очевидно, що священне має оціночний вимір. Тому, вказуючи на доконечність залучення поняття "цінності" до феноменології святості, ми маємо пов'язати цю проблему з теорією цінностей М. Шелера. Учений розглядає їх як ієрархію сутностей (таке розуміння дуже близьке до платой і вського): задоволення, вітальні життєві цінності, духовні чи культурні цінності, священне, святість. Цінність обіймає не лише те, що існує, й те, що не існує, а й зачіпає перехід від того, що не існує до того, що існує, момент цього переходу фіксується ідеальною належністю. Розводячи поняття імперативно та ідеально належного, Шелер розуміє цінності як моральні інваріанти, порівняно з якими імперативи, що змінюються в різних суспільствах, є явища другого гатунку (тому етику імперативів, запропоновану Кантом, він вважав недостатньою).
Сама "ієрархія цінностей", вертикальна неоднорідність їх є абсолютно незмінною. Ієрархічний лад цінностей осягається лише через духовні акти, які вітально не зумовлені. Усвідомлення того, що якась цінність є "вища" за іншу, відбувається, на думку Шелера, в особливому акті ціннісного пізнання, яке він називає "наданням переваги ". Прославляє й підносить цінності любов. Тому любов — це рух від нижчої цінності до вищої, завдяки якому вища цінність речі чи особи раптом вибухає десь над нами (а ненависть відступає в протилежному напрямку); це інтенціональний рух, через який виявляється її вища цінність. Акт любові, як і акт віри, не можна визначити під кутом зору імперативу. Любов уможливлює постійне народження в об'єкті вищих цінностей. Вищі цінності — вічні, і їм слід надавати перевагу над цінностями мінливими та тлінними.
Отже, священне, святість, які сприймаються інтуїцією як "вищі цінності" та які в самому відчутті й "наданні переваги" існують як цінності, ближчі до абсолютної цінності. Тому міф, що оповідає якусь священну історію, першу подію, яка відбулася на початку часів і персонажами якої були боги або герої-цивіліза-тори, фіксує абсолютну істину. І, розповідаючи про те, як щось сталося, міф дає взірцеву модель не для самих лише ритуалів, а й для будь-яких інших аспектів людського буття: їжі, стосунків між статями, праці, навчання. А коли існують взірці, людина в щоденних учинках наслідує їх. Адже істотне слово, яким є міфічне повідомлення, слово найчистіше, як зазначав М. Гайдегер, повинне для того, щоб бути зрозумілим і стати набутком для всіх, стати словом на щодень.
Пам'ятаймо й про екзистенційну цінність міфу. Міф відсуває від людини страх, дає почуття безпеки. І хоча з винайденням писемності очевидний універсум міфу зникає, писемність усе ж не руйнує міфотворчості. Передовсім для Євангелія, що пов'язує послання з конкретною реляцією, не є чужою проблема й міфологізації історичного, й історизації міфічного. Не випадково П. Рікер, реконструюючи царину міфів, із їхньою зануреністю в нарацію, зі структури первісних символів (з огляду на їхню насиченість міфічними оповідями), розглядає міф "як спосіб розгортання в певній послідовності парадоксу накладання історичного на первісне", дістаючи змогу витлумачити в такий спосіб біблійну оповідь (25, 25). Прийнявши опосередкування через символи та міфи, самоусвідомлення інкорпорувалося до рефлексії, фрагмента з історії культури. Література загалом, усна й писемна, — дочка міфології й наслідує коло її обов'язків: розповідати історії, оповідати про те важливе, що відбувається в світі. Згадаймо середньовічні романи, наприклад про пошуки Грааля — це ж явне продовження міфу в літературі. Будь-яка оповідь, навіть найбанальніше пояснення походження світу й того, як склалося теперішнє життя, продовжує міфічні історії.
Таким чином, історико-філософська традиція вивчення феномену міфу дає підстави вважати його доконечним компонентом культури. Саме міф наділяє глибиною наш досвід, спонукаючи в глибинах цього досвіду побачити певні ієрархічні структури. Розповідаючи про історичне походження того чи іншого ладу, він забезпечує людині ту саму "вкоріненість", про яку писала відома французька дослідниця Симона Вейль (звернення до минулого продиктовано також бажанням переконатися, що ми належимо до сталої спільноти, цілі якої не "сіюхвилинні"). Реалізуючись у певних ритуалах, міф безпосередньо сприяє відтворенню зразків соціальної поведінки й сприяє психологічному єднанню людей у колективних діях. Цінність міфу полягає в тому, що він повертає всьому довкіллю ту смислову насиченість, що схована від людських очей "завісою буденності".
"Сутність міфу" є певне загальне поняття, однаково істотне для будь-якого міфу. Але ця неодмінна універсальність, хоч який із окремих випадків ми візьмемо, сама є завжди нейтральною щодо них. Вона є "сутність", яка сама ніколи не може стати істотною. Але для нас вагоме те, передусім, що є в цій сутності істотне, те, що змушує нас вирішувати, чи будемо ми надалі сприймати міфи поважно. Адже важко не погодитися з міркуваннями М. Гайдеґера в "Листі про гуманізм" про те, що чи не найбільше лихо сучасної епохи полягає в закритості виміру Священного... (27, 213).
Хранителькою міфу є традиція, яка, окрім іншого, регулює символізм культури. Проте саме міф повідомляє традиції її канон (особливо етичний), який є не стільки системою понять та ідей, скільки присутністю в людському бутті символічно завершених форм, типів і способів дії (що постають носіями унікальної властивості речей і явищ). Тому від аналізу традицій та їхнього етико-міфічного осердя слід перейти до дослідження глибиннішого рівня ціннісних реалій культури — символів.
Контрольні запитання та завдання
• 1. У чому полягає спорідненість міфу з метафізикою? 2- Порівняйте поняття міфу та архетипу.
• 3. Схарактеризуйте концептуальні підвалини філософії міфології Ф. Шеліні а.
• 4. Яке місце займає міфологія в систематиці символічних форм Е, Касирера?
• 5. Чим цінний для культурфілософського дослідження структурний аналіз міфу?
• 6. Проаналізуйте головні функції міфу.
• 7. У чому полягає універсальність міфу?
• 8. Чи є виправдана вимога деміфологізації сакральних текстів?
• 9. Порівняйте природу та сутність священного й міфологічного.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
• 1. Арендт X. Між минулим і майбутнім. — К., 2002.
• 2. Барт Р. Нулевая степень письма // Французская семиотика: от структурализма к постструктурализму. — М., 2000.
• 3. Барт Р. Миф сегодня // Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. — М., 1994.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія культури» автора Гатальська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Феномен священного“ на сторінці 2. Приємного читання.
