Стиль культури як симптом цивілізації

Філософія культури

Ось який зміст цього афоризму: 1) удосконалення техніки, в якій виконані продукти культури, далеко не завжди збігається з удосконаленням стилю; 2) становлення стилю можливе лише в причетності до нього духу; 3) з цього випливає, що дух непричетний до нововведень сучасної культури.

Що все це означає? Чи повинні ми вбачати в цьому афоризмі визнання бездуховності сучасної масової культури? Якщо облишити моралізування, Л. Вітгенштайн по суті ставить проблему, яку ми можемо сформулювати в такій формі: дух причетний до культури як процес чи як система? І всі ми, безумовно, погодимося з його відповіддю: дух присутній у культурі як її система.

Проте постає питання, як відрізнити дух системності в культурі, що дає нові й нові хвилі інновацій, від духовності культури в повному сенсі слова? Якби відповідь на це питання була прозора, ми, вочевидь, легко могли б задовольнитися наведеним афоризмом Вітгенштайна. Ми добре розуміємо, що в ньому сказано досить мало, проте саме стільки, щоб зацікавити нас усіх колом проблем, пов'язаних з експлікацією культури як системи.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що динамічний розвиток культури, який імпліцитно маніфестується в певних стильових симптомах, є умова її тривання та трансформації. Без стилю та форми вона — чисте й відвернене небуття. Форма (та стиль) виявляються належними до культури лише в момент створення їх, навіть у стані задуму, ідеї. Стиль — не просто спосіб необхідного культурі зовнішнього оформлення її матеріалу, а наочно виявлений принцип організації культури, принцип її самопобудови, що реалізується її формою. Визначити стиль (або коло стилів) — означає визначити його виток, прототип, першоклітину, засновок, а це передбачає типологізацію культури: розрізнення сталих культурних систем із якісно своєрідним змістом, структурою, функціями, з унікальною цілісністю (див. 2), просторово-часовою стабільністю, відносним відмежуванням від решти культурних утворень (так розрізняється культура західна та східна, антична та новітня, українська та російська, елітна та масова тощо). Проте не можна інтерпретувати типи культури тільки як внутрішньо незмінні, несуперечливі й непроникні; не слід абсолютизувати просторові й часові межі між типами культур, ігноруючи феномен повторюваності та — що найістотніше — спадковість як фундаментальний закон розвитку культури. Однобічне перебільшення перших (дискретних) особливостей культури та брак урахування других (континуальних) дає викривлену картину культурно-історичного процесу. Водночас ми маємо пам'ятати, що типів культур стільки, скільки соціальних суб'єктів, кожний із яких має свій життєсвіт, особливий духовний лад тощо.

Звернемося ж до детальнішого аналізу ціннісної реальності культури, яка насамперед становить суть її (оскільки світ культури ґрунтується саме на домінуванні ідеї цінності) й, передусім, до "живої пам'яті" культури — традицій, до того архетипного елементу культури, який передусім забезпечує існування культури як певної типологічної цілісності й цивілізаційної монади.

Контрольні запитання та завдання

• 1. У чому полягає специфіка морфологічного підходу до аналізу типологічних форм культури?

• 2. Змалюйте особливості синхронного та діахронного вимірів культури.

• 3. Чи є синхронізація (з усією притаманною їй позаісторичністю) продуктивною формою культурфілософського методу?

• 4. Чим, на Вашу думку, розрізняються поняття "культурно-історичний процес" та "історичний процес"?

• 5. Чому проблема періодизації культурно-історичного процесу переросла в проблему типологізації?

• 6. Чи вважаєте Ви доречним при аналізі типу культури звернення до феномену типу особистості?

• 7. Як визначаються принципи типологізації культури?

• 8. Які Вам відомі критерії типологізації культури?

• 9. Дайте визначення поняття "тип культури".

• 10. Чи має місце ритмічність у зміні форм культури?

• 11. У чому відмінність стадіально-типологічного аналізу розвитку культури від її полілінійного бачення?

• 12. Чи доречно розглядати тип культури крізь призму типу організації повсякденного життя?

• 13. Визначіть статус цивілізації у триванні культури.

• 14. Порівняйте суть культури та цивілізації (як понять та як феноменів).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія культури» автора Гатальська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стиль культури як симптом цивілізації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступний розділ

  • ІСТОРИЧНИЙ ПРОСТІР І ТЕОРЕТИЧНІ МЕЖІ ФІЛОСОФІЇ КУЛЬТУРИ. КУЛЬТУРА В АНТРОПОЛОГІЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

  • Філософія культури як культурна самосвідомість європейської людини

  • Дисциплінарні межі філософії культури. Культур філософія як соціальна та культурна антропологія

  • Метафізичні та деонтологічні припущення в пізнанні феномену культури

  • Морфологічний розділ

  • ТИП КУЛЬТУРИ ТА ЇЇ ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФІЇ КУЛЬТУРИ

  • Синхронний та діахронний принципи в дослідженні форм культури: евристичний характер протиставлення

  • Тип культури: стадіальне та полілінійне бачення

  • Тип культури як тип повсякденності

  • Статус цивілізації у триванні культури

  • Стиль культури як симптом цивілізації
  • Феноменолого-аналітичний розділ

  • "Архетипи" ("універсали", або "інваріанти") культури як схеми духу

  • Статус традиції як особливої реалії культури

  • Феномен традиції крізь призму "вживання" та "дистанціювання", "розриву" та "повернення"

  • Постмодерн як епоха нового прояву Традиції

  • ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ ЯК ФІЛОСОФІЯ МІФУ

  • Міфологія як універсальна властивість культури

  • Феномен священного

  • ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ ЯК ФІЛОСОФІЯ СИМВОЛУ

  • Сутність символу як найважливішого механізму пам'яті культури

  • Символізм і проблема візуалізації культури

  • Синтетичний розділ

  • Буття культури як порівняння

  • Проблема культури як діалогу культур

  • Культурологія як іншологія: коцепт Іншого в культурфілософській рефлексії

  • ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ ЯК ФІЛОСОФІЯ ТЕКСТУ ТА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ

  • Наративна функція культури

  • Універсум культури як інтертекст