Розділ «VI. Голодування»

Їсти. Потреба, бажання, одержимість

Так і кортить запитати: Адріана Дзаррі, занурена у свої шляхетні теологічні дослідження, взагалі вмикає інколи телевізор? Невже вона не помічає тотальної комерціалізації жіночого та чоловічого тіла, що ллється з екранів на мільйони глядачів? Невже не помічає, що навіть журналісти з відкрито нерелігійною професійною підготовкою, які люб­лять і вміють користуватися стриманим і виваженим стилем, вдаються до далекого від науки та соціологічних досліджень вислову «оргія сідниць і цицьок», маючи на увазі сучасне гарячкове наводнення сексом, яке переживає італійське телебачення? Здається, що й теологи, як то вже задовго до цього сталося з філософами, у наш час здатні на все. Невже насправді сьогодні хтось всерйоз може говорити про «нашу підозрілу та нав’язливу цнотливість» як про поширене явище? Невже насправді сьогодні можна говорити про поміркованість у ліжку та поміркованість за столом і водночас — про надто поширену та надмірну скорботу?

Я не ладний міркувати про те, чи задоволеність або насолода Адріани Дзаррі (або які ще там антоніми можна підібрати до слова «скорбота»?) якось пов’язані з традиціями християнства. Та мені здається цікавим той факт, що в 2004 році у передмові до своєї праці під назвою «Їжа та християнство» (Cibo e cristianesimo) ця завзята теологиня написала (відразу під назвою):

«В Євангеліях сказано: Христос явився нам через їжу та її споживання, помножив хліби та рибу, бо непокоївся про апетит люду. Та незважаючи на це, у працях і трактатах із містичної теології повно вчень щодо посту та поміркованості і зовсім мало уваги приділяється святковому харчуванню. Чому так?»

Явлення Христа через їжу якимось чином пов’язане з бучними банкетами та розкішними обідами? Чи, може, їжа та харчування лежать в основі християнської теології? Особисто я вважаю себе християнином лише в тому сенсі, якого надавав цьому виразові Бенедетто Кроче, коли стверджував, що ми, західноєвропейці, не можемо відмежуватися від християнства. Та й то я майже з полегшенням прочитав такі рядки з «Приміток щодо деяких публікацій професора Райнхарда Меснера», виданих 30 листопада 2000 року Конгрегацією доктрини віри за підписом тодішнього її префекта (теперішнього папи[35]) Йозефа Ратцинґера:

«Церква переконана у віруванні в те, що сам Христос — як про це розповідається у Євангеліях (Мт.: 26, 26–29; Мр.: 14, 22–25; Лк.: 22, 15–20) і святим Павлом в апостольському віровченні (1 Кор. 11, 23–25) — під час вечері перед Страстями Христовими передав своїм учням у вигляді хліба та вина своє тіло та свою кров і таким чином запровадив таїнство Євхаристії / Святого Причастя, що насправді становить найбільший його дар Церкві за всіх часів. Отже, недостатньо було б уважати, що Христос під час Тайної вечері — як продовження причастя за столом — здійснив символічний акт святкування, аналогічний есхатологічній перспективі. Вірування Церкви полягає в тому, що Христос під час Тайної вечері запропонував своє тіло та свою кров — самого себе — своєму Отцеві та дав себе в їжу своїм учням у вигляді хліба та вина»[36].

Запропонувати самого себе власним учням у вигляді хліба та вина. Між природою та культурою у суспільстві, дітьми якого ми є, їжа та їсти, поза сумнівом, посідають особливе місце.

Наступний розділ:

VII. Піст і святість

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Їсти. Потреба, бажання, одержимість» автора Россі Паоло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VI. Голодування“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи