Розділ «Чи не запізно приходить прозріння?»

Філософія українства

Як би хотілося написати тільки для українців, щоб ніхто — ні жид, росіянин — не міг встромити свого окаі прочитати те, що пишеться не для нього! Написав я перше речення статті: «Головною нашою проблемою є брак патріотизму в широких верствах українського народу» і раптом згадав, що ця думка, майже тими ж словами, вже була висловлена на початку століття Миколою Міхновським. «Головна причина нещастя нашої нації, - говорив він, — брак націоналізму серед широкого загалу».

Отже, століття завершується, нещастя українського народу продовжуються і причина їх лишається незмінною — вона в самих українцях, в їхній готовності бути рабом.

Мільйонам українців байдуже в якій державі жити — російській, українській чи американській. Доцільність створення української держави для них визначається тільки економічними принадами. Якщо українська держава забезпечить їх високим рівнем добробуту — нехай буде українська держава.

Якщо більше ковбаси запропонує Росія — люди потягнуться до неї.

Невже ми, українці, з'явилися на цей світ лише для того, щоб перетравити і пропустити через себе тонни ковбаси, горілки і пива? Невже ідея збереження українського Роду перестала бути для українців домінантою?

Небагато українців навколишній світ оцінюють крізь національну, державницьку ідею.

Серед моря «капусти головатої» відчував себе і «один козак з мільйона свинопасів» Тарас Шевченко, який за власним зізнанням так собі «пари не знайшов».

«Бути голосом, волаючим в пустині без відгуку, невесело», — так оцінювала своє перебування серед малоросійської пустелі велика Леся Українка.

«Вмира без відгуку мій крик», — луною озивався Олександр Олесь.

Чи творчість їхня не доходила до народу чи народ виявився байдужим до своїх пророків, але факт лишається фактом: маси тільки чули про Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, але не знають їх. Що вже говорити про менш відомих національних героїв, які так і не стали національними авторитетами?! Міхновський, Болбочан, Липинський, Донцов, Стус, Ліна Костенко лишаються незнаними.

Як достукатися, як донести національну правду до тих, хто не слухає, не читає, не хоче знати нічого свого? До тих, кому чуже рідніше? До тих українців за походженням, які захоплюються героями чужих, ворожих народів — Леніним, Сталіним, Жуковим, Шварцнеґером, Пугачовой, Сталоне?.. До тих, кому ближче зрадники України, ніж її герої?!

Однією з причин поразок національно-визвольного руху є те, що в нашому, українському таборі завжди була присутня зрада.

Що лежало в основі цього феномену: невіра у власні сили, надмірна любов до чужого чи страх перед небезпекою, яку ніс ворог? Очевидно, і те, і інше. Але в першу чергу — відсутність патріотизму. Людині, позбавленій ідеальної чесноти вболівання за рідний край, значно легше зрадити цей край. Оскільки в такій людині розвинений потяг до матеріального, то якщо їй запропонують достатню винагороду, вона залюбки зрадить.

Винагорода — справа приємна і людина, зациклена на матеріальному, з нетерпінням чекатиме її, навіть наближатиме ту щасливу мить, коли окупант оплатить чергову зраду.

Зрада прийшла в Україну з верхів.

Місцевих, провінційних лідерів чи не перших спокушали зрадити Батьківщину, обіцяючи наблизити до передпокоїв «справжньої» еліти.

Наш національний герой єван Мазепа таки служив поневолювачам — спочатку в королівських передпокоях Варшави, потім царських, московських. Павло Полуботок під час Полтавської битви зрадив Мазепу, який підняв антиросійський прапор національно-визвольного повстання. Потім Полуботок продовжив справу Мазепи, але вже було пізно. Влітку 1917 року майбутній полководець Симон Петлюра доклав зусиль, щоб не було української армії — в найвідповідальніший момент на З'їзді українських вояків він став на бік москвофіла, руйнівника української армії В. Винниченка проти Миколи Міхновського, будівничого українського війська. Через півроку Петлюра продовжив справу Міхновського, але час був втрачений: війська Муравйова стояли під стінами беззбройного Києва.

В наступні роки українці в лавах совєтської армії, НКВД, стрибків, Спілки письменників України, КГБ громили українство, нищили українців-самостійників.

Українець Ярослав Галан боровся проти українського націоналізму — визвольної ідеології українців.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія українства» автора Коваль Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чи не запізно приходить прозріння?“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи