Розділ «Реформи: панацея чи манівці?»

Скажете: Коваль — антисеміт і його організація антисемітська. Ось тут помилитесь. Мова про євреїв йшла як приклад. Замість терміну «єврейські впливи» можна не менш справедливо вжити поняття «російські впливи» чи інші. Суть від того не зміниться. ДСУ не є антиєврейською, антиросійською чи антиамериканською організацією. Навіщо характеризувати явище — а ДСУ є явищем — через частку «анти»? Ми є організація українська, а значить ми проти того, щоб представники інших націй порядкували в нашому домі, ми за те, щоб в Україні порядкували українці за походженням і за духом…

І якщо Львівський «Сільмаш» в грудні 1994 року виробляв лише два відсотки від продукції рівня 1990 року і нині розграбований своїми ж робітниками по частинах, деталях, механізмах, то ми знаємо, що до цього привела неукраїнська реформа демократів, яка ослабила централізм, а відтак довела до хаосу, порушила усталені зв'язки між правоохороними органами і правопорушниками, перевела самих правоохоронців в ранг правопорушників, звела нанівець виробничу та суспільну дисципліну, призвела до панібратства робітників з керівниками. Чи потрібна нам така реформа?

Якщо ми бачимо, що приватизація приводить до того, що власником стає чужинець, а Україна перетворюється на об'єкт приватизації, значить геть таку приватизацію, а ініціаторів подібних реформ та їхніх закордонних дорадників — до криміналу! Нам треба така приватизація, коли власником стає українець, а найманим робітником у нього чи найманим спеціалістом — представник іншої нації. Нам треба такі політичні реформи, щоб зверху в Україні був українець, а не індус, пакистанець, росіянин чи єврей.

Отже, яка відповідь на питання: що робити? Плекати силу, розбудовувати українські структури, насамперед, господарські, пропагандивні, силові, робити те, чим займається сьогодні ДСУ. Тобто, бути разом з нами, а не з тими, що проводять чужинські реформи в Україні.

5 березня 1995 р.,

Миколаїв.