TextBook 1462 р. її часто називають "Київською логікою". Ця логічна праця є першою частиною "Логіки" з трактату арабського філософа кінця XI — початку XII ст. Аль-Газалі "Спростування філософів". Переклад здійснено досить скорочено не з арабської, а з староєврейської мови. Будучи містиком, Аль-Газалі обґрунтовував містицизм на певному скептицизмі щодо здібностей людського пізнання. Тому перекладачі взяли з трактату "Вступ до філософії", де викладено філософську термінологію, систему початків теоретико-пізнавальної логіки і метафізики. Саме в цьому відношенні праця Аль-Газалі викликала цікавість і серед діячів європейського Ренесансу і була перекладена латинською мовою 1506 р. у Венеції. "Промова Мойсея Єгиптянина", про яку говорить Д. Чижевський, дійшла до нас в шести примірниках, так званих "Московської препедевтики", або "Московського органону". На думку дослідників, "Московський органон" підготовлений у Києві і входив до "Логіки Авіасафа", проте пізніше був відокремлений від неї. Він складається із вступу, "Логічного словника" єврейського вченого Мойсея Маймоніда, названого в перекладах "Словесниця Мойсея Єгиптянина", або "Промова Мойсея Єгиптянина", окремих розділів другої частини метафізичної праці Аль-Газалі "Повчання філософів" та невеликої післямови.
У найбільш загальному плані "Логіка Авіасафа" і "Логічний словник" Маймоніда — це виклад основ формальної логіки Арістотеля, а точніше, "Першої Аналітики". Тут подано арістотелівське розуміння понять, суджень, наведено їх класифікацію, вчення про силогізм та онтологічні проблеми, хоча й вони спеціально не розглядаються. Ці проблеми постають при висвітленні основних категорій буття: субстанція, матерія, форма, тіло, єдине; вичерпно трактується атомістична гіпотеза, за якою тіло складається з неподільних як у бутті, так і в мисленні часток. Однак тут досить повно представлена і протилежна точка зору, за якою тіло не є складовою з матерії і форми, а постає як дещо єдиносутнє по істині і в бутті. Звертаючись до класифікації наук, у зазначених працях наголошується, що кожна наука має свій суб'єкт, є продуктом діяльності людини, відповідно до чого науки поділяють на активні і споглядальні. До активних (практичних) наук належать етика, економія, політика. Споглядальними науками є ті, які залежать від предмета зацікавленості: Бог, небеса, земля, суть життя, рослинний світ, метали, мінерали тощо. Істотним є поділ на предмети як такі, що існують поза всякою матерією (Бог, ангели, єдине), і такі, які можуть існувати тільки в матерії. Першими має займатися теологія, або божественна наука, предметом якої є абсолютне буття, другими — фізика в арістотелівському розумінні. "Київські переклади логічних трактатів в другій половині XV ст., — справедливо зазначає І. В. Паславський, — унікальне явище для свого часу. їх поява — одна з перших спроб в європейській науковій практиці перекласти логічні праці широкодоступною національною мовою" (Паславський І. В. Зародження ідей раннього гуманізму // Кашу ба М. В., Паславський І. В., Захара І. С. та ін. філософія Відродження на Україні. — К., 1990. — С. 63). До речі, цей трактат Маймоніда був виданий в Європі латинською мовою тільки на початку XVI ст. (Ба-зель, 1527; Венеція, 1550).
„Арістотелеві врата", або „Тайная тайних"
„Шестокрил", „Космографія"
Важливе місце серед перекладних творів наукового гуртка київських книжників належить названим перекладам "Шестокрила" і "Космографії". В дусі традицій доби Відродження ці книги несли в освічені верстви арістотелівсько-птолемеївське вчення про Всесвіт, руйнуючи тим самим примітивні візантійсько-християнські уявлення про світобудову. Один із списків "Шестокрила" разом з іншими перекладами української літератури потрапили до Новгорода і заклали підвалини раціоналістичного вчення єресі "ожидовілих". Спираючись на рівень знань того часу, "ожидовілі" відкидали церковну ієрархію, вимагали дешевої церкви, виступали проти будівництва храмів, скептично ставились до Св. Письма. Для них властивим є заперечення чернецтва, яке, на їхню думку, тримається не на божественних, а на людських началах. Деякі з них відкидали віру в Ісуса Христа, вважаючи його земною людиною. Все це відповідало інтересам і настроям міського населення, сприяло приєднанню до цієї секти інших книжників, у тому числі і духовного оточення, які знали Арістотеля, що ще більш підсилювало елементи раціоналізму.
Як засвідчує В. М. Татищев, до цієї секти належали архімандрит Зосим, архімандрит юріївський Касьян, протопіп Гаврило, попи Дем'ян, Максим, ряд дяків. Як і секта "стригольників", "ожидовілі" були розгромлені взимку 1491 р. Картину цього розгрому новгородських "ожидовілих" майже в деталях дає В. М. Татищев: "Повеле их далеко за градом остановит, и надели им шлемы берестены, а платье их посмоли, и постав на клячи бездельные лицом к хвосту, в еле же их отойду метеки велики наложить и на мешеках написать еще "Се воины сатаны", и таки вели тех хулителей християнства изгибоша" [Татищев В. Н. История Российская. — М.; Л., 1966. — Т. VI. — С. 78).
Однак остаточно секту "ожидовілих" у Новгороді було розгромлено тільки взимку 1565 р. не менш жорстоко:
"Собор предал мучительной смерти многих еретиков пожгоша их в клетке: дьяка Волка Курицына, да Митю Коноплева, да Ивашка Максимова, а Некрасу Рукавову повелена языка урезать и в Новгороде Великом сожегоша его, и тая же зимой архимандрита Касьяна юрьевского сожгоіша и его брата, и многих еретиков сожгоша..." (Там же. — С. 97).
Помітні зрушення у сфері духовної культури відбуваються в XV ст. і в Галичині, яка входила до складу Польської держави і була в близьких відносинах з країнами Західної Європи. Центрами духовної культури тут стають Львів і Перемишль, хоча й у ряді інших міст як Галичини, так і самої Польщі організовуються кириличні друкарні для друкування східнослов'янських книг. Найбільш відомою з них стає друкарня Швайпольта Фіоля у Кракові. Саме в ній в 1483 р. вийшла книга Юрія Дрогобича "Прогностична оцінка поточного 1483 року" — перша друкована праця українського автора, а в 1491 р. стараннями галицьких культурних діячів друкуються староукраїнською мовою книги "Осьмигласник", "Часословець", "Тріодь пісна", "Тріодь цвітна". Поява цих книг була викликана потребами і запитами культурно-національного піднесення, яке переживали на той час українські та білоруські землі. Тут все виразніше постають перші спалахи емпіричного споглядання природи, зацікавленість людською особистістю, її внутрішнім духовним світом, що було близьким до гуманістичних ідей Ренесансу, з пропагандою яких виступив видатний культурний діяч України другої половини XV ст. Юрій Дрогобич.
Юрій Дрогобич
ТЕМА. РЕНЕСАНСНИЙ ГУМАНІЗМ В УКРАЇНІ XVI — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII ст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія філософської думки в Україні» автора Огородник І.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕМА. Філософські ідеї в духовній культурі України ХІІІ - ХV ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.