Розділ «2. КИЇВСЬКІ БРАТСТВО ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ ГУМАНІСТИЧНИХ І РЕФОРМАЦІЙНИХ ІДЕЙ В УКРАЇНІ»

Ви нащадки погані, віддали розрусі.

(Гам же. — С. 515).

Різко виступав Євлевич проти тих, хто нехтує мудрістю, підміняючи її своїми корисними цілями, роблячи це для того, щоб мудріші не розкрили їх підлості. Він критикував духівництво, індивідуалістичні та антигромадські настрої у тогочасному суспільстві і міщанському середовищі, особливо бичуючи тих, хто в погоні за багатством розглядав науку, освіту, мудрість як щось зайве, а мудрих називав волоцюгами, дармоїдами, гонячи їх, особливо, коли це були свої, вихідці з народу. За таких умов і ставлення до науки, освіти, мудрості народ збивався з доріг, "стопчених дідами", розвалювалася країна, церква, а люди, що мали нахил до науки, тікали у пущу, не бажаючи підставляти божої хвали плечі у годину нестатків. На країну налітали "чужаки письменні, як птахи у місті, що над домом лише в'ються, поки хочуть їсти". Євлевич, осуджуючи незгоди, які сприяли ворожій експансії, зрадливість магнатів і шляхти, церковних вельмож, поступки яких привели до прийняття унії, закликав до єдності, боротьби за право і волю народу. Він висловлював віру в крашу долю рідного краю, надію на його захист Військом Запорозьким, висловлюючи йому щиру за це подяку, зазначав підняття національної самосвідомості народу, що "бореться до згоди", об'єднуючись у братства, підкреслюючи особливу роль у цьому Львівського та Віленського братств. Відродити душу, підняти самосвідомість народу й дає мудрість:

Отож, понад усе — Мудрість! Що цінніше надбаєш?

(Гам же. — С. 517).

Усвідомленням суперечностей своєї сучасності, несприйняттям багатьох форм існуючої дійсності, позитивним ставленням до античної спадщини, бережливим відношенням до історії рідної землі, духовної культури свого народу, вимогами її збагачення і розвитку погляди X. Євлевича істотно відрізнялися від позицій багатьох православних книжників, зокрема полемістів XVI — початку XVII ст.