Розділ «ЧАСТИНА III. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ ХVІ-ХVIIІ ст.»

МЕТОД

"МОНАДОЛОГІЯ"

МОНТЕСК'Є ШАРЛЬ-ЛУЇ ДЕ СЕКОНДА (CHARLES-LOUIS DE SECONDA, BARON DE LA BREDE ET DE MONTESQUIEU)

(1689-1755) - один із провідних діячів зародження просвітницької думки у Франції. Саме його зусиллями концепція розподілу влади набула довершеного вигляду як політична теорія та практика. До основних праць належать: "Перські листи" (Lettres persanes, 1721), "Про дух законів" (Del'esprit des lois, 1734). Розпочинав власну філософську творчість досліджуючи проблеми філософії історії та співвідношення Бога і світу. М. вважав, що найприйнятнішою для суспільства може бути деїстична концепція, за якою Бог постає як істота, котра закладає підстави розвитку матеріального світу, світу природи. Надалі природа позбавлена втручання Бога, оскільки в креативному процесі ним були впроваджені закони природи. Саме вони надалі і визначають весь поступ розвитку природи, який зумовлює і розвиток історії, що відбиває наступність певних етапів. Філософ розвивав ідею прогресивного становлення історії та історичних етапів. Але визнання Бога творцем природи не дає можливості розглядати його філософію як суто матеріалістичну.

Згідно з особливостями історичного розвитку визначається і підстава суспільного життя. М. чітко наполягає на тому, що саме система законів та їх дотримання може забезпечити суспільству добробут і процвітання. Законодавча основа закладається мислителем і у відносинах між державою та народом. Вочевидь, що ця вимога була надзвичайно радикальною в умовах панування абсолютистських тенденцій у Франції того часу. Саме тому врегулювання повноважень держави щодо суспільного організму мало прогресивне значення.

МОР (MORE) ГЕНРІ

НАТУРАЛІЗМ

"НОВИЙ ОРГАНОН"

або "істинні вказівки щодо витлумачення природи" ("Novum Organum, sive Indicia vera de interpretatione Naturae", 1620) - осн. праця Ф. Бекона з методологи наукового пізнання, робота над якою тривала понад десять років і залишилася незавершеною. Написана лат. мовою. Цей твір є другою частиною запланованого "Великого відтворення Наук", в якому першу частину Бекон мав намір присвятити класифікації наук, у третій - дати опис явищ світу, у шостій - істинне витлумачення всіх явищ природи та історії. "Н. о." складається з "Афоризмів про витлумачення природи чи царства людини" в двох книгах. Вони мають полемічний характер з книгами "Органону" Арістотеля -як в постановці мети та завдань дослідження природи, так і в засобах (методі) їх досягнення. Бекон стверджує вимогу глибинного пізнання законів та зв'язків у природі задля можливості досягнення людиною панівного становища. Це становище є своєрідним підкоренням людини пізнаним причинам та законам, слідування яким забезпечує можливість досягнення нею певної прагматичної мети. Проте, недостатні засоби пізнання людиною природи призводять до драматичних наслідків. Саме в цій роботі Бекон вперше ставить питання про існування в розумі людини перешкод для істинного пізнання. Він називає їх "ідолами", неістинними образами. Обумовлюється існування 4 видів ідолів: ідоли роду; ідоли печери; ідоли ринку; ідоли театру. Вони чинні у всіх діях розуму, тому методи пізнання, які панували в попередній філософії як силогістична логіка, не можуть застосовуватися в науковому дослідженні. Істинне наукове дослідження мусить використовувати історично-досвідну основу та здійснюватися не за допомогою розбудови силогізмів, а засобом систематизації знань методом створення таблиць. Саме тому силогістика в Бекона охоплює сферу "Мистецтва судження", підрозділом якого є "Вчення про ідоли", а табличний метод належить до розділу "Мистецтво відкриття", оскільки цим засобом можливо нейтралізувати дію "ідолів". Правила істинного методу передбачають 4 дії, напрямок яких визначається пошуком "форми" певної "природи". "Форма" є законом, причиною, сутністю відчуттєво-досвідної природи. Віднайти "форму" означає системно вірно та згідно з законами природи використовувати певне явище для власних потреб. В основі знаходження "форми" закладена істинна індукція.

НЬЮТОН (NEWTON) ІСААК

ОКАЗІОНАЛІЗМ

(від лат. occasio, род. відм. occasionis -випадок, привід) — напрямок картезіанства в XVІI ст. Засновником є Арнольд Ґейлінкс. Він виникає як продовження розвитку основоположень філософії Р. Декарта та належить до картезіанського напрямку. Головне питання полягає у вирішенні поставленої Декартом проблеми про взаємини душі і тіла. Головним висновком є визнання принципової неможливості взаємовпливу душі на тіло, а у філософії Н. Мальбранша і неможливості визначення взаємовпливу тіла на тіло, протяжності на протяжність. їх позірна "взаємодія" є лише результат співпадання, яке уособлюється в безпосередньому впливі Бога на протяжне тіло в кожному випадку.

О. виступив супротивником матеріалістичної тенденції в розвитку картезіанства (Анрі Ле Руа, Бернар де Фонтенель, П'єр Кабан П'єр Ґассенді). Прихильники матеріалістичного спрямування вирішували проблему співвідношення душі і тіл шляхом визнання матерії, тілесності діяльною причиною вольових та розумових здійснень. Натомість О. стверджував, що тілесна причина насправді є тільки "приводом" для істинної "діяльної" причини, якою може бути лише Бог. Відповідно, і воля та розум не можуть впливати на тіло. Вони є лише "приводом", через який здійснюється вплив Бога. Таким чином, проблема "мозкової залози", "шишковидної залози" спричинила тривалі суперечки стосовно "істинних" та "випадкових" причин. У розробці теорії О. взяли участь Луї де ла Форж, Жеро де Корденуа, Йон (Джон) Клауберґ.

ПАСКАЛЬ (PASCAL) БЛЕЗ

ПОР-РОЯЛЬ

Абатство, яке було одним із центрів культурного життя Франції. Воно відоме тим, що стало осердям значної полемічної філософської та теологічної культури не лише Франції, але й Європи. На теренах П.-Р. виникає своєрідна традиція розбудови основ логіки на підставах раціоналізму Р.Декарта. її зміст пов'язується з діяльністю двох представників франц. філософії - Антоні Арно (Arnauld, 1612-1694) та П'єра Ніколя (Nicole, 1625-1695). Саме як "Логіка Пор-Рояля" їхні дослідження стали відомі науковцям і філософам. З цим абатством пов'язане життя відомого франц. математика, фізика та філософа Блеза Паскаля.

ПРАЙС (PRICE) РІЧАРД

"ПРИНЦИПИ ФІЛОСОФІЇ"

ПРИРОДНИЧА ІСТОРІЯ

"ПРО ЛЮДИНУ, ЇЇ РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ ТА ЇЇ ВИХОВАННЯ"