Розділ 6. Етика соціолога

Для цих перетворень істотною є динамічна зміна ієрархії ряду цінностей в різних видах прикладної етики. Прикладом виступає формування "етики успіху", внаслідок чого майже не задіяне в межах класичної етики поняття "успіх" (вживалося тільки в контексті прагнення до досягнень як важливої життєвої настанови) перетворилось на базову і фундаментальну категорію етики сучасного бізнесу і менеджменту. Вона поєднує в собі, з одного боку, орієнтацію на морально-позитивну цінність успішних досягнень, власну самореалізацію і особисте самоствердження (слава, честь, повага), на моральність ризику у сфері матеріального вибору, а з другого - вироблення відповідного інструментарію із забезпечення такого успіху: змагальність, кооперація, правила чесної гри та ін.

Наявна диференціація і спеціалізація етичних норм і цінностей часто реалізується при допомозі розробки і використання різних нормативних документів. Цей процес неоднаково виявляється у різних сферах професійної діяльності і на даний час багато в чому має спонтанний характер. Виокремлюється кілька рівнів такої етичної побудови":

o такі, що претендують на універсальність і фундаментальність документи з назвами "етичний кодекс", "система цінностей", в яких поданий синтез базових цілей, а також цінностей і конкретних правил поведінки (за теоретичної і методичної ґрунтовності такі документи складні для практичного використання, особливо в тих структурах, в яких слабкі служби управління персоналом);

o прості, менш громіздкі, легкодоступні і більш оптимальні і дієві "правила поведінки", в яких конкретно відписуються моральні вимоги для певних професій і сфер діяльності;

o "заповіді" і "клятви", що містять разом із формалізованими нормами і цінностями також і ритуально-виразні елементи (процедуру прийняття "клятви", надання таким акціям публічного характеру і т. д.).

Разом з тим у деяких сферах професійної діяльності (письменники, художники, композитори, артисти) взагалі відсутні подібні нормативні документи (статути творчих союзів не можуть компенсувати цей пробіл) і моральна регуляція базується на внутрішніх опорах самого творця - його особистому уявленні про добро і зло, його ціннісних орієнтаціях, самоконтролі і самоцензурі. І все ж відсутність в даному випадку таких документів - це не стільки визнання недоліку, скільки констатація наявності такого факту.

Проте кодекс, правила, клятви і інші формалізовані документи ще не слугують гарантією цивілізованих професійних моральних відносин. На плідний вияв цього суб'єктивного (в контексті соціальних, суспільних відносин) фактора вирішальний вплив виявляє соціальна і духовна зрілість суспільства, рівень розвитку демократії і демократичних інститутів суспільства, сформованість правової і моральної свідомості, ефективність функціонування гілок влади - законодавчої, яка забезпечує розробку правової бази життєдіяльності суспільства і виконавчої, безпосередньо відповідальної за функціонування конституційно легітимних державних структур, в тому числі і прямо відповідальних за освіту, культуру, науку, засоби масової інформації.

Важливо не обмежувати "етичну побудову" тільки розробкою моральних кодексів, правових актів чи інших нормативних документів, а вкрай необхідно, щоб ці документи працювали.

Поняття професіоналізму. Етичний аспект професіоналізму

Професіоналізм - сукупність досягнутих індивідом теоретичних знань, практичного досвіду і професійних навиків у визначеній поділом праці сфері людської діяльності.

Професія - це готовність до виконання суспільно доцільної діяльності, що перетворює світ і максимально розкриває творчий, інтелектуальний і духовний потенціал особистості. Як соціальний процес вона пов'язана з певними предметами, знаряддями і результатами праці, які стають засобом людської діяльності, тобто засобом перетворення природи, створення суспільних відносин, і тим самим, засобом індивідуального розвитку людини.

Основою професії є праця. Професія ж служить джерелом здійснення певного виду праці. Все це визначає єдність і протилежність праці і професійної діяльності. Зміст професійної діяльності працівника постає як зміст його функцій, що виконуються у відповідності до поділу праці. Процес професійної праці складається із взаємопов'язаних і взаємодіючих речових і особистісних компонентів.

Професійна діяльність містить багато аспектів - економічний, соціологічний, етичний, психологічний, фізіологічний і інші. Для нашого огляду найважливішим виступає етичний. Його зміст полягає у тому, що сфера моральних відносин людей виявляється у професійній діяльності, їх моральних і ціннісних настановах, поведінкових пріоритетах, морально-етичних критеріях вчинків, здійснюваних людиною в контактах з колегами по роботі, в колективі, суспільстві.

Сучасний етап професіоналізації тісно пов'язаний із бурхливим розвитком науково-технічного прогресу. Тут відбуваються процеси, що призводять до зростання інтелектуального і творчого потенціалу працівників сфери матеріального і духовного виробництва, що обумовлює тенденції по скороченню розриву у змісті і характері розумової і фізичної праці, теоретичної і практичної діяльності, матеріального виробництва і науки. Професійна діяльність все далі йде вперед в напрямі поєднання таких сутнісних сторін, як творча, пізнавальна, виховна, регулятивна, управлінська, споживча, естетична. А це вже підтверджує тенденцію до посилення цілісності в реалізації через професійну діяльність сутнісних сил людини.

У результаті бурхливого розвитку техніки і технології сучасна професійна спеціалізація все більше пориває із попереднім поділом праці. Тому у змісті професії все в більшій мірі реалізується творчий потенціал людини, що висуває нові вимоги до професійної підготовки людей.

Сучасний тип праці вимагає такого професіоналізму, в основу якого покладено системне навчання до початку роботи і вміння маніпулювати символами, яке необхідне у дослідній, конструкторській діяльності і програмуванні. Така професіональна кваліфікація вимагає трирівневої освіти: професійного навчання, формального навчання (школа) і культурної освіти. Причому остання повинна стати базовою і підготувати людину адекватно функціонувати в її соціальному і культурному оточенні.

Через підготовку людини до професійної діяльності виявляються її здібності, нахили, які потім реалізуються у суспільній практиці. У цьому процесі важливу роль відіграють всі ступені професіоналізації людини - від її професійної орієнтації до розподілу робочих місць на виробництві.

Професіоналізм як здатність людини до виконання доцільної діяльності, перетворюючої світ, не можна розуміти вузько - лише тільки з точки зору володіння певною майстерністю. Потрібен ширший підхід, який включав би духовно-моральнісні характеристики людини, без яких неможливе найбільш ефективне виконання професійної діяльності. Недарма у суспільній думці виникли такі поняття як професійна честь і гідність. Моральна суть людини набуває вияву у створюваних речах через майстерність. Остання поєднана з гідністю. І чим вища професійна майстерність людини, тим сильніше розвинуте в неї почуття гідності. Справжній професіоналізм також передбачає відповідальність працівника.

Професіоналізм включає і ставлення працівника до ефективності власної діяльності. Орієнтація на ефективність означає, що працівник бачить смисл діяльності у підвищенні результативності своєї професійної праці.

Професіоналізм - необхідна умова самореалізації людини в суспільстві, але тільки його недостатньо. Професіоналізм людини опирається і на інші сутнісні риси людини.