Розділ «4.3. Економічна етика як нормативна теорія господарства»

Однак реалізація колективного вибору в процесі публічного обговорення в реальній економічній практиці наражається на низку практичних проблем. По-перше, в чистому вигляді колективний вибір, що передбачає пряму участь громадян, фізично можливий лише у невеликих групах. По-друге, досвід локальних підприємницьких та політичних дискурсів засвідчує проблему "паралічу демократії" - нездатність прийти до узгодження через неповноту чи неможливість комунікації.

Великий масштаб підприємства або спільноти неминуче стикається з проблемою "фрирайдерства" - небажанням приймати участь в обговоренні через відсутність реального примусу до такої дії. Неспроможність комунікації може бути спровокованою відсутністю суб'єктів передбачуваної опіки через те, що вони ще не народилися, або суб'єктами діалогу не зможуть виступати неповнолітні чи психічно хворі особи, або через принципову неможливість спілкування ("дилема ув'язнених").

Представники дискурсивної етики вважають, що ця проблема може бути подоланою, якщо проводити "замісні дискурси" або "фіктивні діалоги". У таких мисленнєвих експериментах реально приймаючі участь громадяни повинні орієнтуватися на регулятивну ідею довготривалої комунікації та здійснювати процедуру універсалізації правил та норм, що підлягають обґрунтуванню . Але, незважаючи на таке уточнення, "псевдодіалоги" залишають за собою небезпеку маніпулювання власним ціннісно-нормативним переконаннями з боку тих осіб, що їх здійснює.

І по-третє, здійснена процедура вибору та обґрунтування етичних цілей та моральних норм ще не є гарантом того, що ці норми будуть реалізовані. Передбачаються, що суб'єкти, які вступають в комунікацію, чітко усвідомлюють власні інтереси, а разом з тим усвідомлюють ту межу, до якої вони можуть поступатися ними, оскільки в західному суспільстві наявні базові уявлення про суспільне та індивідуальне благо, є і розвинута здатність до компромісів.

Однак у пострадянському просторі, зокрема в Україні, склалася така ситуація, що існує неартикульованість фундаментальних інтересів, невизначеність базових цінностей як в зовнішній, так і у внутрішній економічній політиці. Не сприяє соціальному узгодженню і недосконале законодавство та відсутність традицій правового урегулювання конфліктів. "Ідеальна комунікативна спільнота" в умовах неповної, а часто і викривленої інформації в країнах "наздогінної модернізації" ризикує залишитися лише "ідеальною". Лише після вирішення проблем ціннісного вибору та культивування певних соціальних чеснот, можна створити ґрунт для моральної сфери роз'яснення легітимних правил поведінки, що стверджують взаємні обов'язки та права.

Отже, немає сумніву, що без наявності таких властивостей та чеснот як-то довіра, здатність до виконання боргових та моральних зобов'язань, солідарність, відчуття турботи та відповідальності жодна група та суспільство буде неспроможною досягати суспільні цілі. Впливовий американський соціальний філософ та економіст Ф. Фукуяма переконливо довів, що досягненню суспільного блага сприяють певні соціальні чесноти.

Досліджуючи різноманітні економічні культури, Ф. Фукуяма показав, що китайський, корейський та італійський фамілізм, японська здатність до трудової кооперації та високий ступінь моральнісної відповідальності за виконання взаємних зобов'язань, французьке неприйняття неформальних міжособистісних відносин та високий ступінь формалізації економічного життя, німецька порядність, самодисципліна та прагнення до постійного вдосконалення, американська комунітарність як здатність до добровільної організації різноманітних груп для спільної діяльності, не є наслідком спеціальних раціональних процедур та заходів, а є виявом партикулярних культурних традицій61.

Отже, релігійні та етичні цінності, притаманні певним культурам, в тривалому історичному процесі здатні формувати певні нераціональні етичні навички та чесноти, які мають істотне значення для вдосконалення різних організаційних форм економічного життя.

Етичне коріння традиції дозволяє представникам комунітаризму - сформованого в 90-ті роки XX ст. впливового напряму в соціальній теорії, вбачати в ній "субстанцію" моральності конкретних культурних спільнот, оскільки традиція є не лише носієм цінностей і норм, але й засадою соціальної взаємодії та взаєморозуміння. Комунітаризм як моральна доктрина (Е. Макінтайр, Р. Рорті, Ч. Тейлор) вбачає шлях до відродження чесноти у культивуванні в спільнотах (від родини до держави) спільних цінностей та спільної відповідальності. Звідси, суспільне благо мислиться як змістовна концепція "гідного життя", яка визначає спосіб життя спільноти62.

На ґрунті ідей комунітаризму лауреат Нобелівської премії з економіки 2009 р. Е.Остром запропонувала альтернативу і ліберальним і ор-доліберальним концепціям управління господарськими процесами. У своїх дослідженнях, які спирались на широку емпіричну базу, американська представниця напряму неоінституціоналізму довела, що традиційні місцеві громади часто розробляють дієві механізми прийняття рішень та ефективно впроваджують власні правила гри для вирішення можливих конфліктів інтересів між споживачами спільних ресурсів. Умовами ефективного управління суспільними благами дослідниця називає безпосереднє спілкування між учасниками розподілу благ, відому всім громадянам репутацію учасників управління спільними ресурсами, принцип довіри, який постає запорукою успішного менеджменту, довгостроковість інтересів, наявність механізмів санкцій63.