2. Кількісна гнучкість – зміна кількості працівників або тривалості робочого часу відповідно до стану попиту на ринку праці і потреб виробництва, тому в організаціях широко застосовуються нестандартні форми зайнятості: часткова, тимчасова, робота на дому, а також використання короткотермінових трудових договорів. Масштаби застосування цієї форми гнучкості залежать від
норм трудового права, наявності обмежень при підписанні трудових договорів, процедур звільнення та ротації кадрів.
3. Функціональна гнучкість – це здатність організації вносити певні зміни в характер використання персоналу, а також у зміст його трудової діяльності у зв'язку зі зміною умов виробництва. Це досягається шляхом виконання працівником більше 2-3 функцій (вертикальне чи горизонтальне об'єднання), оволодіння багатопрофільними спеціальностями, що дає змогу забезпечити взаємозамінність у "піковий" період, у час відпусток, а також зменшує монотонність праці, що сприяє підвищенню інтересу до праці. Результатами функціональної гнучкості є підвищення продуктивності праці й оплати.
Основним завданням формування стабільних виробничих колективів є попередження плинності кадрів, оптимізація внутрішньої мобільності (ротації) кадрів, зміцнення виробничої і виконавчої дисципліни, створення нормального соціально-психологічного клімату в колективі.
Колектив – це цілісний організм, від структури якого залежить поведінка кожного працівника.
Ефективність роботи колективу визначається якістю й обсягом взаємовпливу, взаємовідносин членів колективу і служби інформації. На роботу колективу (групи) особливо впливають такі фактори:
• чітка, одна для всіх мета, що об'єднує людей для вирішення поставлених завдань;
• мотивація членів групи, їх взаємовідносини;
• структура влади в колективі (групі), вплив та авторитет членів групи і підгруп;
• чітко виражена групова належність;
• якість комунікації та жорстка відповідальність за результати;
• свобода діяльності як умова успішної роботи.
Організаційна атмосфера і методи управління повинні сприяти пріоритетності груп, а керівники повинні сприймати своїх підлеглих як групу і підтримувати спілкування з ними як з групою, та добре знати стадії розвитку групи і зробити все можливе для її створення.
Основними передумовами підвищення ефективності використання персоналу є:
• ефективне використання інтелектуальних, організаторських, творчих здібностей працівників на основі покращення змісту праці, її гуманізації,
• виключення монотонності та беззмістовності праці;
• забезпечення безпеки та надійності виробничих процесів;
• забезпечення нормальних умов праці, раціональних режимів праці та відпочинку;
• визначення потенціалу працівника, чітке встановлення його характеристик, які безпосередньо або опосередковано впливають на ефективність праці.
Основні характеристики трудового потенціалу працівника:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ТА УПРАВЛІННЯ РОБОЧИМ ЧАСОМ ПРАЦІВНИКІВ“ на сторінці 3. Приємного читання.
