Взаємна активність, залучення співрозмовника в процесі спілкування – основний фактор, який сприяє досягненню оптимальних результатів. Процес переконання необхідно будувати на диференційованому підході до співрозмовника, тобто враховувати його особливості, що дозволить сформувати в колективі певні групи, наприклад активних працівників, "середняків" і осіб з нестійкими переконаннями, порушників трудової дисципліни.
Переконуючи співрозмовника у правильності своїх поглядів, менеджери одночасно використовують елемент навіювання, не усвідомлюючи цього, що досить ефективно впливає на емоційну сферу особистості. У процесі коректного переконання і використання елемента навіювання керівник може досягти комплексного впливу на особистість.
Ефективність переконання обумовлюється і мовою того, хто переконує, оскільки через мову проходить обмін інформації, розкривається зміст і предмет бесіди.
Таким чином, процес переконання – це складна система взаємодії людей, у процесі якої в об'єкта спілкування під впливом логічно обгрунтованої аргументації суб'єкта проходить зміна оцінних орієнтацій.
Формами переконання є: діалог, критика, самокритика, політика, дискусія.
Діалог – це форма спілкування, яка вимагає активності від обох сторін. Це постійна зміна суб'єкта й об'єкта в процесі спілкування. Для діалогу потрібна загальна основа і різні погляди на розв'язання тієї чи іншої проблеми співрозмовників. Це боротьба ідей, доведень, доказів.
Об'єктом критики і самокритики є негативні явища, оскільки в житті немає нічого, що встановилося назавжди.
Дискусія – це пошук істини шляхом усебічного зіставлення різних думок, їх мета – у публічній формі захищати свою точку зору.
Заохочування в системі управління – це визнання заслуг працівника перед колективом шляхом надання йому переваг, почестей, підвищення його престижу. У кожній людині є потреба у визнанні, на це і спрямоване заохочення. При застосуванні методу заохочення в управлінні слід дотримуватись таких правил:
• заохочувати потрібно кожен прояв трудової активності працівника при одержанні позитивних результатів;
• заохочення має бути значущим, піднімати престиж добросовісної праці. Кожен працівник повинен знати, що працювати максимально ефективно дуже вигідно, оскільки це забезпечує одержання пільг, переваг;
• заохочення має бути гласним;
• при застосуванні заохочень потрібно використовувати ритуал, звичаї, традиції.
Звичаї і традиції – це передача культури від одних людей до інших. Це важлива функція служби персоналу. Німецький просвітитель Йоган Готфрід Гедер писав: "Де існує людина, там існують традиції". Служба персоналу повинна відслідковувати негативні традиції, які є причиною непристойної поведінки, і переконувати в необхідності відмовитись від них (паління на робочому місці, застілля у робочий час);
• негативні традиції мають бути витіснені позитивними традиціями, а не наказом;
• чим коротший період заохочень, тим активніше працює людина. Якщо працівникові обіцяють винагороду через рік, два, або навіть через три, то його активність не буде високою. Надовго відкладати заохочування неефективно;
• доступність винагород, заохочень.
На підприємстві завжди є різні працівники, яких можна об'єднати в три групи:
• а) сильні – люди, які можуть працювати в максимальному режимі, не знижуючи темпу;
• б) середні – ті, які можуть витримати максимальні навантаження;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм та методи управління дисципліною“ на сторінці 3. Приємного читання.
