Стилі керівництва за Р. Лайкертом
| Стиль керівництва | Характеристика стилю |
| Експлуататорсько-авторитарний | Керівники мотивують людей погрозою покарання, використанням заохочення, самі приймають рішення |
| Доброзичливо-авторитарний | Керівники впевнені в собі і вірять своїм підлеглим, застосовують для мотивації заохочення, використовують іноді ідеї підлеглих |
| Консультативно-демократичний | Керівники виявляють певну довіру підлеглим, використовують їхні ідеї, консультуються з підлеглими під час прийняття управлінських рішень |
| Заснований на участі | Керівники виявляють повну довіру до підлеглих, вислуховують їхні думки, залучають до всіх видів діяльності, ставляться до підлеглого, як до рівного |
Стиль "управління командою" вважається найбільше ефективним через те, що виконання робочих завдань основане на спільних зусиллях членів організації.
Стиль "управління заміським клубом" означає, що основний акцент зроблений на потребі співробітників, а не на результаті праці.
Стиль "серединне управління" характеризує однакова увага як до співробітників, так і до виробничих проблем. "Убоге управління" означає відсутність філософії керівництва й управління, які направлені на підтримку між особових відносин й виконання виробничих завдань. Тут зусилля менеджменту мінімальні.
Ситуаційна модель керівництва Фідлера
Теорія Ф. Фідлера-одна з перших, але дуже продуктивна спроба побудувати струнку систему, об'єднуючу стилі управління й організаційні ситуації. Основна ідея проста: визначення найбільш адекватного конкретним обставинам стилю лідерства.
Згідно з цією моделлю, увага зосереджується на ситуації з урахуванням трьох факторів, які впливають на поведінку керівника. Лояльність підлеглих, довіра до своїх керівників (відносини між керівником і членом колективу). Чіткість формулювання завдань і структуризація, а не розпливчастість і безструктурність (структура завдання). Обсяг законної влади, пов'язаної з посадою керівника, яка дає йому змогу використовувати винагороди, а також підтримка формальної організації (посадові повноваження).
Ситуаційний підхід "шлях-мета" Мітчела і Хауса базується на оцінці дії, яку створює поведінка керівника щодо мотивації, задоволеності та продуктивності праці підлеглого. Керівник спрямовує дії підлеглих на досягнення цілей організації. Деякі прийоми впливу на шляхи досягнення цілей:
• 1) Роз'яснення підлеглому того, що від нього вимагається.
• 2) Спрямування зусиль підлеглих на досягнення цілей.
• 3) Забезпечення підтримки.
• 4) Наставництво.
• 5) Усунення перепон у роботі підлеглих.
• 6) Формування у підлеглих таких потреб, які може задовольнити керівник.
• 7) Задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей тощо.
Один із авторів підходу проф. Хаус виділив 4 стилі управління:
• 1. Стиль підтримки (подібний до стилю, орієнтованого на людину, людські відносини).
• 2. Інструментальний стиль (подібний до стилю, орієнтованого на роботу, завдання).
• 3. Стиль, який заохочує підлеглих до участі у роботі (партисипативний) – керівник ділиться інформацією і використовує ідеї підлеглих для прийняття рішень групою, застосовуються консультації.
• 4. Стиль, орієнтований на досягнення, коли підлеглі отримують напружене завдання, повинні постійно підвищувати рівень свого індивідуального виробітку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка підприємства» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стилі керування“ на сторінці 2. Приємного читання.
