Розділ «Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ»

- інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Рис. 1.7. Державна таємна інформація у сфері економіки

Рис. 1.8. Ознаки інформації, що відноситься до комерційної таємниці

Комерційна таємниця допомагає керівництву підприємства планувати свою діяльність, зокрема, отримання прибутку. II предметом можуть бути всі властиві даному підприємству особливості: ділові зв'язки, закупівля сировини та товарів; дані про постачальників; плановий прибуток; методики встановлення цін тощо. Зберігання в таємниці цієї інформації від усіх сторонніх суб'єктів, крім податкових та фінансових служб, - основна умова утримання досягнутих в конкурентній боротьбі позицій.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", прийнятий 7 червня 1996 р № 236/96-ВР., розкриває основні ключові поняття системи правових засобів із захисту комерційної таємниці, якими є :

o Неправомірним збиранням інформації, що становить комерційну таємницю, вважається здобування протиправним способом відомостей, що становлять комерційну таємницю, якщо це завдало або могло завдати шкоди суб'єктові господарювання (підприємцеві).

o Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на це, з відомостями, що становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало або могло завдати шкоди суб'єктові господарювання (підприємцеві).

o Схилянням до розголошення комерційної таємниці є примус особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, які є, відповідно до законодавства України, комерційною таємницею, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало або могло завдати шкоди суб'єктові господарювання (підприємцеві). Характерними методами схиляння до розголошення комерційної таємниці є обіцяння винагороди, погроза, залякування, шантаж, опублікування в ЗМІ компрометуючих матеріалів, провокаційних повідомлень, спрямованих на дискредитацію діяльності підприємства, тощо.

o Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво, врахування під час планування або здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на це особи протиправно здобутих відомостей, що становлять комерційну таємницю.

Інформація, що відноситься до службової таємниці наведена на (рис. 1.9).

Працівник, що проводить ревізію (перевірку), має право запросити в керівника об'єкта контролю перелік і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, та порядок їх захисту і зобов'язаний дотримуватися його. Зокрема - не запрошувати в посадових осіб документи з відомостями, що містять комерційну таємницю, якщо цього не вимагає перелік питань програми ревізії (перевірки).

В національній правовій системі України відсутня норма-дефініція, яка б законодавчо закріпила визначення поняття "службова таємниця", тому цей термін розкривається у відомчих нормативно-правових актах. Визначення службової таємниці міститься в чотирьох підзаконних нормативно-правових актах, зокрема:

- Наказі Державної судової адміністрації України "Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним сектором Державної судової адміністрації України" від 04.02.2005 № 11;

- Наказі Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Інструкції про проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності підгалузей, об'єднань, підприємств, установ та організацій системи Міністерства транспорту та зв'язку України" від 28.03.2006 №275;

- Наказі Міністерства вугільної промисловості України "Про затвердження Інструкції про організацію та проведення контрольних заходів щодо фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України та щодо яких Міністерство здійснює корпоративне управління" від 08.06.2007 №200.

Аналіз чинного законодавства щодо визначення службової таємниці дозволяє дійти висновку, що службовою таємницею - є склад і обсяг відомостей, що є в розпорядженні ДФІУ або його посадової особи стосовно об'єктів контролю, контрольних, правоохоронних та інших державних органів, їх працівників, способів досягнення визначених законодавством завдань, що необхідні для якісного проведення контрольно-ревізійних дій, забезпечення відповідної їх раптовості та ефективності і які з цієї причини на певний період не підлягають зовнішньому чи внутрішньому розголошенню.

Рис. 1.9. Інформація, яка відноситься до службової таємниці

До об'єкта службової таємниці можуть належати два види інформації:

- Внутрішня - інформація про діяльність державного апарату та державного органу, інші відомості, пов'язані з функціонуванням механізму держави, для яких у визначеному порядку встановлено режим такої інформації.

- Зовнішня - та інформація, власником якої є фізичні та юридичні особи (також суб'єкти господарювання), яку отримують державні органи за процедурою, передбаченою законом.