Розділ «Частина І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ»

Види внутрішньогосподарського контролю реалізуються через його форми та способи здійснення. Форма виражає внутрішній зв'язок і спосіб організації контролю, дозволяє розкрити його зміст та вказує техніку його здійснення.

Форма контролю - це багатофункціональний інструмент дослідження певного явища, об'єкта, процесу.

В якості основних організаційних форм здійснення внутрішньогосподарського контролю (контрольних заходів) виділяють:

- ревізію, яка заключається в комплексній оцінці законності, достовірності, економічної доцільності, правильності організації та виявленні відхилень в обліку й звітності за всіма звершуваними фінансово-господарськими операціями суб'єкта підприємницької діяльності;

- перевірку - оцінку та аналіз, що спрямовані на вивчення однієї чи декількох сторін фінансово-господарської діяльності підприємства. За обсягом вивчення матеріалу перевірка значно вужче від ревізії та, на відміну від останньої, не обмежена конкретними вимогами. Основна перевага перевірок полягає в їх оперативності;

- фінансову експертизу, яка передбачає оцінку фінансової спроможності об'єкта, що здійснює реалізацію проекту, обґрунтованість фінансових прогнозів, здатність своєчасного забезпечення покриття платежів за позичками, фінансові наслідки проекту для інвесторів, замовників і підприємства, що реалізують проект.

- службове розслідування - це комплекс заходів з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного із здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.

- слідство - це форма розслідування, яка полягає у виконанні органом слідства (слідчим) у порядку, встановленому КПК України, слідчих дій, спрямованих на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів у кримінальній справі, викриття осіб, які вчинили злочин, вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, виявлення обставин як тих, що викривають, так і тих, що виправдовують обвинувачення, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

- самоконтроль, який полягає в тому, що кожний працівник незалежно від місця його роботи й посади систематично співставляє результати своєї праці, праці колег, праці безпосередньо підлеглих (за кількістю, якістю й термінами виконання) з передбаченими посадовими обов'язками чи конкретними завданнями;

- внутрішній аудит - перелік консалтингових та аналітичних процедур з метою попередження виникнення помилок, оптимізації організаційно-управлінського процесу підприємства.

Наведена класифікація є достатньо повною й надає можливість вирішувати питання організації контролю на всіх рівнях управління підприємством.

1.5. Критерії та правові засади внутрішньогосподарського контролю

З метою організації внутрішньогосподарського контролю окремих об'єктів необхідним представляється з'ясувати як і на що повинні бути спрямовані контрольні дії під час оцінювання достовірності відображення цих об'єктів у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства. У процесі контролю слід керуватись певними критеріями, які можуть включати наступні характеристики:

1) зміна стану та поведінки підприємства, його структурного підрозділу, господарської діяльності чи його операцій, частин у часі;

2) переміщення окремих операцій, частин або елементів господарства (наприклад, сировини, матеріалів, готової продукції) в просторі;

3) зміна якісних, кількісних і структурних характеристик підприємства (або його операцій чи частин) у просторі та часі.

Виділені ознаки (критерії) враховуються при виборі методів та прийомів дослідження об'єкта внутрішньогосподарського контролю й спрямовані на збір достатньої інформації для підтвердження обліково-звітних даних підприємства.

Правове регулювання вносить порядок у контрольні відносини, визначає поведінку контролюючих органів, межі їх повноважень. За допомогою правового регулювання вирішуються такі завдання:

- затвердження системи органів державного контролю, їх завдань і повноважень;

- раціональний розподіл функцій контролю між органами і посадовими особами, що забезпечує рівнобічну перевірку діяльності на основі єдиних принципів;