Розділ «Тема 5. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТА БЮДЖЕТНЕ ВИРІВНЮВАННЯ»

Ви є тут

Бюджетна система

Існуюча формула для визначення обсягу трансфертів місцевим бюджетам є громіздкою і складною в застосуванні. Це стосується методики розрахунку показників, що використовуються у формулах, а саме: індексу відносної податкоспроможності, нормативів фінансового забезпечення, коригувальних коефіцієнтів. Непрозорою систему трансфертів в Україні робить величезна різноманітність видів трансфертів, фактична відсутність контролю за їх цільовим використанням.

Недосконалість діючих формульних підходів визначення обсягу трансфертів полягає в необґрунтованості коригувальних коефіцієнтів, які застосовуються при розрахунку фінансових нормативів бюджетної забезпеченості. Система коригувальних коефіцієнтів, що впливають на рівень видатків, має враховувати кількість населення територіальних громад, вікову, соціальну структуру населення, густоту населення, рівень його зайнятості тощо.

Потребують удосконалення фінансові нормативи бюджетної забезпеченості. Для справедливого розподілу коштів необхідно розробити мінімальні державні соціальні стандарти надання суспільних послуг органами місцевого самоврядування та фінансові нормативи їх забезпечення. Для цього потрібно визначити перелік послуг і стандартів їх надання та нормативи фінансового забезпечення (або методику їх визначення) на утримання бюджетних установ, які надають ці послуги.

Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"1 передбачено розроблення нормативів фінансування поточних витрат на одного мешканця, а для окремих видів суспільних послуг - на одну особу, яка підлягає даному виду обслуговування; фінансування поточних витрат на утримання мережі закладів охорони здоров' я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування; нормативів державних капітальних вкладень на будівництво закладів охорони здоров' я, освіти, підприємств, організацій, установ соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування.

Згідно з Бюджетним кодексом України формування видаткової частини місцевих бюджетів здійснюється на формульній основі, відповідно до галузевих фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на одного мешканця або споживача суспільних послуг із застосуванням процедури фінансового вирівнювання за видатками, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Фактично встановлені нормативи бюджетної забезпеченості визначаються "в межах наявних бюджетних ресурсів", тому заплановані обсяги видатків становлять 50-80 % фактичної потреби бюджетних установ. За таких умов перехресне субсидіювання в місцевих бюджетах, тобто фінансування поточних видатків і утримання бюджетних установ за рахунок інших статей видатків набуло значного поширення. Склалася практика, коли органи місцевого самоврядування на фінансування таких видатків використовують від 20 до 60 % доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, та власні надходження бюджетних установ за надання платних послуг. Недосконалість такої моделі бюджетного вирівнювання полягає в тому, що вона не дає фінансової самостійності органам місцевого самоврядування і не забезпечує джерел для фінансування місцевої інфраструктури.

Велике значення для вдосконалення системи бюджетного вирівнювання має уточнення визначення "податкоспроможності регіону". Поняття "податкоспроможність", яке вживається у Бюджетному кодексі, є недостатньо обґрунтованим. У зарубіжній практиці це поняття застосовується тільки як податкоспроможність самоврядної адміністративно-територіальної одиниці й використовується для визначення її податкового потенціалу від власних доходів.

Під потенційною податкоспроможністю регіону слід розуміти його можливості щодо мобілізації податкових доходів до бюджетів різних рівнів. Потенційна податкоспроможність може бути локомотивом економічного розвитку та відродження вітчизняного виробництва, причому між ними існують найтісніші не тільки прямі, а й зворотні зв' язки. Адже саме стан вітчизняного виробництва є визначальним для формування потенційної податко-спроможності регіону. Така ж взаємозалежність визначає відношення потенційної податкоспроможності з багатьма іншими характеристиками регіонів: їх вагою у державі, потужністю інтегрального потенціалу, активністю і рівнем диверсифікації зовнішньої функції, потужністю експортного сектору, якістю життя населення тощо.

Згідно з діючим порядком розрахунок обсягу доходів (кошика доходів), закріплених за місцевими бюджетами, проводиться у межах прогнозного обсягу доходів, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників економічного й соціального розвитку України на плановий бюджетний період, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності адміністративно-територіальної одиниці. Незважаючи на те, що індекс відносної податкоспроможності є основним показником для визначення кошика доходів органів місцевого самоврядування в Україні, його застосування вже показало ряд недоліків.

При розрахунку індексу відносної податкоспроможності регіону в кошику доходів органів місцевого самоврядування враховуються податкові пільги, що формально завищує реальний потенціал податкоспроможності регіону. Як показує досвід, пільги переважно надаються органами державної влади. Таким чином, своїми діями держава впливає на диференціацію податкової бази регіонів, що може спричинити ситуацію, за якої реальний дефіцит бюджету органів місцевого самоврядування не буде фінансуватися.

Методологічною базою всіх розрахунків кошика доходів, обсягів трансфертів у Бюджетному кодексі є показник кількості населення. Він простий і ефективний у використанні, оскільки дає змогу отримувати адекватні порівняльні оцінки для відмінних один від одного регіонів як за кількісними, так і за якісними характеристиками. Однак його практична цінність істотно знижується при використанні в тих країнах, де значна частка населення працює в неофіційному секторі економіки, у тому числі і в Україні. Тому використання демографічних показників як методологічної бази розрахунків не дає можливості достовірно визначити індекс відносної податкоспроможності.

Відповідно до Бюджетного кодексу України індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж один раз на три роки, однак розміри податкової бази регіонів можуть динамічно змінюватися, особливо в перехідних економіках. Тому перегляд цього індексу має відбуватися частіше.

Індекс відносної податкоспроможності використовується також з метою визначення обсягу трансфертних виплат. Він не повинен позбавляти стимулів до збільшення місцевими органами влади своїх власних доходів. Якщо в регіонах обсяг зібраних податків перевищує визначений для них рівень податкоспроможності, це не впливає на величину міжбюджетних трансфертів. При цьому сукупні доходи їх зростають і адміністративно-територіальні одиниці можуть залучати більше коштів на соціально-економічний розвиток. У разі виникнення ситуації, коли всі регіони збільшать доходи з призначених джерел (за незмінності індексу), загальний обсяг трансфертів буде зменшено на суму додаткових доходів, що позбавить органи місцевого самоврядування стимулів нарощувати власну податкову базу.

На величину коефіцієнта податкоспроможності впливає зміна податкового законодавства та ставок податків, розширення податкової бази, введення пільгових режимів оподаткування в окремих районах чи галузях промисловості. Прикладом цього можуть бути зміни в місцевому оподаткуванні. Місцеві податки і збори не враховуються при визначенні індексу відносної податкоспроможності, оскільки не дають значних доходів до місцевого бюджету. Водночас із переведенням до переліку місцевих таких податків, як податок на нерухомість, виникне викривлена картина відносної податкоспроможності регіонів, бо не кожен регіон матиме однакову податкову базу й однакові можливості щодо справляння цього податку.

При визначенні індексу відносної податкоспроможності відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування, який не включає податку на прибуток і податку на додану вартість. У разі застосування такого механізму порушується принцип горизонтальної справедливості: обсяги видатків місцевих бюджетів "бідних" областей перевищували середні показники по Україні, тоді як видатки на одну особу в "багатих" регіонах виявлялися меншими від середніх. За результатами порівнянь обсягів видатків місцевих бюджетів і державних доходів, зібраних ДПА та відповідними регіонами, проведеними відомим фахівцем І. Луніною, було встановлено суттєві розбіжності по Україні: якщо видатки місцевих бюджетів промислово розвинених регіонів становили 60-70 % зібраних на їх територіях податків до бюджетів усіх рівнів, то для бідних областей цей показник становив 130150 %. Такий порядок фінансування видатків місцевих бюджетів фактично є антистимулом розширення податкової бази, оскільки збільшення податкових надходжень в економічно слабших регіонах (у результаті успішної економічної політики) приводить до зменшення трансфертів із державного бюджету1. Слушною є пропозиція визначати нормативи відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, які враховували б особливості й рівень економічного розвитку регіону2.


5.4. Бюджетний федералізм та фіскальне вирівнювання


Сучасна світова фінансова наука вже не один рік намагається дослідити економічне підґрунтя бюджетного федералізму, визначити його переваги та недоліки. До головних причин такого інтересу, на наш погляд, можна віднести той факт, що характерною властивістю сучасного державного устрою більшості країн світу, незалежно від його форми, є наявність кількох рівнів державного управління: центрального уряду, відповідального за досягнення певних цілей і виконання завдань на рівні всієї держави в цілому, та інших ланок державної влади - на рівні регіону, штату, провінції, інших муніципальних утворень. Усі вони мають певні дохідні повноваження в межах делегованих їм законодавством витратних зобов'язань.

Отже, між різними рівнями бюджетної системи держави, які мають право справляти податки і витрачати бюджетні кошти, неодмінно постає проблема ефективного впровадження та управління вертикальними і горизонтальними міжбюджетними відносинами. Адже у зв' язку з диференціацією фінансово-економічних потенціалів різних регіонів об' єктивним стає переміщення фінансових ресурсів з однієї території (регіону) до іншої. Головна складність такого перерозподільного процесу полягає в необхідності узгодження інтересів "багатих" і "бідних" у фінансовому плані регіонів. Справді, існування різних рівнів бюджетної системи й управління ними, непрозорий механізм розподілу бюджетних асигнувань можуть викликати певні утриманські настрої, насамперед з боку політичної еліти деяких адміністративно-територіальних утворень. Тому, вибудовуючи фінансову модель у державі, необхідно керуватися міркуваннями державної доцільності, національних інтересів, суспільної солідарності тощо.

Загалом бюджетна система об'єктивно передбачає розподіл функцій коштів бюджету між різними рівнями влади за умови збереження певної фінансової самостійності. В ідеалі розподіл функцій і відповідне їм ресурсне забезпечення мають бути оптимальними, а витрачання коштів - максимально ефективним. Для якомога повнішого досягнення цієї мети і було розроблено теорію бюджетного федералізму, що являє собою законодавчо зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними на засадах державної соціально-економічної й політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної, міжнаціональної й суспільної солідарності.

Різноманітні підходи та аспекти бюджетного федералізму були свого часу достатньо глибоко досліджені та проаналізовані багатьма всесвітньо відомими вченими-економістами, серед яких Ш. Бланкарт1, X. Ціммерманн2, Д. Шафриц3, У. Оутс4, Р. Вагнер5, Г. Роузен6 та ін. Проте більшість базових досліджень у цій сфері ґрунтується саме на працях Р. Масгрейва, Дж. Б'юкенена та Ч. Тібу, які довели переваги різноманітних аспектів цієї моделі формування міжбюджетних відносин.

Один з відомих дослідників у галузі федералізму A. Токвіль стверджував, що федеративна система виникла як результат бажання об'єднати в одній державі різні переваги для різних націй, що проживають на різних територіях. З погляду фіскальних взаємовідносин гіпотезу Токвіля можна зрозуміти як припущення про те, що наявність кількох рівнів державного управління створює можливість централізації процесу прийняття рішень у тих галузях економіки, де необхідне проведення загальнонаціональної політики, а також можливість прийняття рішень на місцевому рівні там, де це виявляється найбільш ефективним1.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бюджетна система» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 5. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТА БЮДЖЕТНЕ ВИРІВНЮВАННЯ“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • Кілька слів до читача

  • Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ І РОЛЬ БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ

  • Тема 2. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ

  • 2.6. Бюджетний процес у зарубіжних країнах

  • Тема 3. БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ

  • Тема 4. БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ І ПОБУДОВА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

  • Тема 5. МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТА БЮДЖЕТНЕ ВИРІВНЮВАННЯ
  • Тема 6. СИСТЕМА ДОХОДІВ БЮДЖЕТУ

  • Тема 7. ПОДАТКИ ЯК ІМПЕРАТИВНА ДОМІНАНТА БЮДЖЕТУ

  • 7.5. Податки на власність та інші загальнодержавні податки і збори в Україні

  • 7.6. Місцеві податки та збори

  • Тема 8. СИСТЕМА ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ

  • Тема 9. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА НАУКУ

  • Тема 10. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ТА УТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

  • Тема 11. Видатки на оборону, правоохоронну діяльність, безпеку держави і управління

  • Тема 12. ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА ПОГАШЕННЯ ДЕРЖАВНОГО Й МІСЦЕВОГО БОРГУ

  • Тема 13. КАЗНАЧЕЙСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ

  • Тема 14. БЮДЖЕТНИЙ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ

  • 14.3. Ризики дохідної частини бюджету та управління ними

  • 14.4. Ризики податкових доходів бюджету та управління ними

  • 14.5. Ризики видаткової частини бюджету та управління ними

  • 14.6. Дефіцит бюджету і державний борг як складові бюджетних ризиків

  • Список використаних джерел

  • Глосарій

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи