Розділ «14.5. Ризики видаткової частини бюджету та управління ними»

У світовій та вітчизняній практиці видатки в бюджеті відображають за програмами кожного головного розпорядника бюджетних коштів, тобто використовують програмно-цільове бюджетування. Це один з найефективніших методів концентрації необхідних (часто обмежених) ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку суспільства та засіб посилення міжгалузевих і міжрегіональних зв' язків, координації діяльності центральних та місцевих органів влади, розрізнених наукових організацій і підприємств у досягненні поставлених державою цілей. Разом із тим він потребує кращого, ніж на попередньому етапі, планово-адміністративного регулювання, науково обґрунтованого рівня встановлення завдань, а також досконаліших управлінських рішень, організаційно-правових механізмів управління ризиками й адекватного методичного забезпечення їх реалізації.

За кожною з програм відображаються видатки за загальним та спеціальним фондом із поділом на видатки споживання (у тому числі, заробітна плата та нарахування на неї, комунальні послуги) та на видатки розвитку, які сформовані з різних статей економічного розвитку. Тому бюджетний ризик може виникнути щодо видатків бюджету, що пов' язано зі збільшенням видатків на оплату комунальних послуг бюджетними установами у зв' язку зі зростанням цін на енергоносії, підвищенням заробітної плати і прожиткового мінімуму тощо, а також із ризиком, зумовленим невідповідністю між зобов' язаннями за видатками місцевих бюджетів та джерелами фінансування; ризиком нормативної невре-гульованості забезпечення видатків на соціальні потреби; ризиком диспропорції співвідношення обсягів першого і другого кошиків доходів бюджетів; ризиком недоотримання коштів у бюджет, тобто ризиком недофінансування; ризиком збільшення боргового навантаження на економіку; ризиком необґрунтовано-го зростання цін, особливо в монополізованих секторах.

Управління бюджетними ризиками видатків передусім має від-стежувати та контролювати прямі наслідки дії ризиків у рамках бюджету. Водночас у ширшому аспекті мають передбачатися наслідки дії чинників бюджетних ризиків на економіку в цілому (збільшення соціальних видатків та ін.). Для забезпечення ефективного управління чинники бюджетного ризику у видатковій частині бюджету необхідно згрупувати в такі блоки:

1) прийняття рішень, що впливають на збільшення видатків державного бюджету понад затверджені бюджетом обсяги (в українських умовах значним чинником недофінансування бюджету за рахунок боргових операцій є фінансування за рахунок надходжень від приватизації):

а) збільшення соціальних виплат;

б) збільшення дотацій;

в) розширення пільг;

2) збільшення видатків унаслідок дії зовнішньоекономічного чинника (збільшення цін на енергоносії, несприятлива зміна цін на імпортовану продукцію, зміни курсів валют тощо);

3) боргова складова бюджетних ризиків:

а) зростання витрат на обслуговування державного боргу (як результат дії валютного, процентного, цінового та кредитного ризиків);

б) зростання витрат з погашення державного боргу (як результат дії валютного, процентного, цінового та кредитного ризиків);

в) зменшення можливостей фінансування бюджету за рахунок боргових джерел за прийнятної вартості державного запозичення (зниження економічної доцільності таких дій);

г) зростання боргового навантаження на фіскальну сферу та економіку в цілому внаслідок проведення невиваженої боргової та фіскальної політики.

Чинниками ризику невиконання (перевиконання) бюджетних програм можуть бути недоліки та упущення організаційного, нормативно-правового та фінансового характеру, а також пов'язані з неналежним виконанням головним розпорядником бюджетних коштів контрольних функцій і функцій з управління бюджетними коштами, а саме: несвоєчасність затвердження паспортів бюджетних програм і порядку використання бюджетних коштів; недотримання порядку використання бюджетних коштів; недоліки в організації бухгалтерського обліку; несвоєчасний розподіл відкритих асигнувань; неналежна організація проведення процедур державних закупівель; завищення вартості виконання певних робіт; накопичення залишків невикористаних відкритих асигнувань; збільшення кредиторської заборгованості; невиконання планових результативних показників бюджетних програм; низька якість планування результативних показників і показників спеціального фонду державного бюджету; нецільове використання бюджетних коштів; недостатній контроль з боку головних розпорядників бюджетних коштів за діяльністю розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів; несвоєчасна та неякісна підготовка звітів про виконання паспортів бюджетних програм тощо. Отже, ризики бюджетних видатків виникають на кожному етапі бюджетного процесу, управління якими покладено на різних суб' єктів.

Оцінювання разом з виявленням ризиків втрат унаслідок неефективного затвердження або виконання бюджетних видатків проводиться суб'єктами ризик-менеджменту видаткової частини бюджету:

а) головним розпорядником на стадії підготовки бюджетних запитів;

б) Міністерством фінансів України при розгляді запитів, затвердженні паспорта бюджетної програми на відповідний бюджетний рік;

в) розпорядниками бюджетних коштів - виконавцями програми, органами Державної казначейської служби України та Міністерством фінансів (у разі потреби) при систематичному від-стежуванні процесу виконання програми, тобто моніторингу виконання бюджетної програми;

г) Міністерством фінансів України за результатами виконання програми або по завершенні певного етапу її реалізації (найчастіше бюджетного року або, якщо програма є відносно постійною, - періодично раз на три-п'ять років).