• 2) все повинно кудись діватися,
• 3) природа знає краще,
• 4) ніщо не дається задарма.
Можна було б перераховувати ще чимало законів, принципів і правил, які відображають загальну фундаментальну посутність екосистемології та взаємозалежність і взаємозумовленість структурно-функціональних перетворень в об'єктах досліджень цієї галузі знань. Проте, здається, що й наведений перелік є достатнім для того, щоби переконатися, що й за цією ознакою (наявності законів) екосистемологія має підстави на існування як окремий розділ екології, як наука про структурно-функціональну організацію екосистем, їх еволюцію, природну й антропогенну динаміку, суспільно-корисні властивості та можливості їх розумного використання для потреб людства.
Численні наукові праці, підручники і методичні посібники, весь викладений матеріал свідчать також про те, що екосистемологія має достатньо розвинений понятійний апарат, систему спеціальних термінів, невластивих іншим галузям знань. Поряд з чітко визначеними об'єктами, предметом, методиками і закономірностями існування цих об'єктів, це підтверджує її актуальність, оригінальність і самостійність. Її світоглядне значення відображене в численних фундаментальних і прикладних публікаціях (Вернадский, 1967, 1977; Риклефс, 1979; Рамад, 1981; Одум, 1986; Программа действий.., 1993; Голубець, 1982, 1997а, 19976).
Структура екосистемології та її місце в системі наук
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони“ на сторінці 3. Приємного читання.
