Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

Екосистемологія

Обґрунтуванню четвертого розділу - екосистемології ми вирішили присвятити цю працю.

З огляду на видову різноманітність у природі та з метою спеціалізації методів досліджень, у межах аутекології й демекології розрізняють екологію рослин, тварин, мікроорганізмів, грибів чи систематичних їх підрозділів: екологію птахів, звірів, земноводних, безхребетних, злаків, бобових, мохів, лишайників, ведмедя, білки, смереки тощо. Об'єктом вивчення синекології можуть бути різноманітні угруповання рослин, тварин і мікроорганізмів, трофічні зв'язки між ними, чи, ширше, речовинно-енергетичний обмін, форми симбіотичного, паразитичного, мутуалістичного чи протокооперацій- ного співіснування в системах типу “хижак-жертва", “паразит-господар", "продуценти консумент"" та інших. Найбільшими її піддослідними одиницями є біоми, тобто біотичні комплекси фізико-географічних зон, а також біострома, у визначенні Є.М.Лавренка (1964). Окремим розділом біоценології слід вважати фітоценологію, вчення про рослинні угруповання - фітоценози і рослинний покрив Землі як сукупність фітоценозів. До неї належать також паразитоценологія, гідробіоценологія (Паразитоценология.., 1985; Константинов, 1986; Растительность.., 1989) і подібні до них розділи знань.

Спільною особливістю цих трьох розділів екології є те, що об'єкти їх досліджень завжди вивчаються в навколишньому природному середовищі. Предметом дослідження є вплив тих чи інших екологічних факторів (наприклад, вологи, світла, тепла, родючості ґрунту , товщини снігового покриву тощо) на стан, життєвість чи поведінку організму, популяції чи біоценозу. Але екологічні умови завжди трактуються як зовнішній збурювальний чинник щодо піддослідної системи. Середовище існування останньої ніколи не потрактовується як її структурно-функціональний блок, тобто синекологія ніколи не піднімається до рівня екосистемних досліджень - аналізу аутекологічного, демекологічного чи синекологічного об'єкта в структурно-функціональній єдності із середовищем його існування - в екосистемі. Це характерне для всіх класичних наукових праць і підручників з екології рослин чи екології тварин (наприклад, Наумов, 1963; Лархер, 1978; Культиасов, 1982 та інші). Четвертий основний розділ екології - екосистемологія вимагає окремого всебічного обґрунтування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екосистемологія - фундаментальна галузь знань“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань
  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг

  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку

  • ПІСЛЯМОВА