Під загрозою деградації або й знищення знаходяться найпродуктивніші ділянки - згущення життя морів га океанів - естуарії, коралові рифи, мангрові зарості. Причиною цього є брудні стоки з материків, забудова, ерозія й замулювання прибережних зон тощо. II дотепер нема вірогідної інформації про стан рибних запасів моря, а щорічна світова заготівля риби і молюсків перевищує 100 мли. т. Тепер понад половина населення км проживає в межах п'ятидесятикілометрової смуги від морської берегової лінії. До 2020 р. це число може рости до 75%. Тому охорона високопродуктивних прибережних морських і наземних екосистем, розумне регулюй;"дія речовинно-енергстичного обміну між сушею і морем "і управління екологічною та соціально-економічною ситуацією на цін частині земної поверхні набирає надзвичайної актуальності.
Рис. 6.5. Забруднення морського середовища внаслідок щорічного скидання нафтових вуглеводнів (за "Програмою дій...!, 1993).
1- природні джерела, 2- танкерні операції,
З- аварії танкерів, 4- інші види транспорту,
• 5 - атмосфера, 6 - муніципальні відходи,
• 7 - промислові відходи, 8 - витік і скидання.
Ще гостріше стоїть питання про охорону іі раціональне використання прісноводних ресурсів. Воші давно стали дефіцитними в багатьох регіонах Землі. “Прісна вода життєво необхідна для пиття. санітарно-гігієнічних потреб, сільського господарства, промисловості. міського будівництва, виробництва електроенергії, рибальства в материкових водоймах. транспортних перевезень, відпочинку та багатьох інших видів діяльності людини. Вона відіграє визначальну роль в біотичному кругообігові, продуктивності наземних екосистем, перерозподілі хімічних елементів і біотичної продукції в межах плівки життя. Необачне ведення комунального, сільського, лісового і водного господарств спричинилося до погіршення водного режиму рік, забруднення і знищення джерел, евтрофікації та заростання озер. Настала потреба формування та реалізації, комплексних національних програм охорони та раціонального використання прісноводних ресурсів, які охоплювали б загальнодержавну політику землекористування, лісокористування, охорони ґрунтозахисних і водо регуляційних екосистем на схилах гір і водозборів, а також прируслових екосистем і берегів рік.
Як ще одну важливу екологічну проблему Конференція в Ріо-де-Жанейро розглядала підвищення безпеки використання токсичних хімічних речовин та видалення різноманітних відходів виробництва. Хімічні речовини е невід'ємним атрибутом цивілізованого життя, але проблема полягає в тому, аби захистити від їх шкідливого впливу людину і довкілля. Тим більше, що майже весь обсяг хімічної продукції накопичується на поверхні планети - в її плівці життя - в середовищі існування живих істот і в організмах. “Існує коло 100 тисяч комерційних хімічних речовин, хоча 95% світового виробництва припадає лише на 1500 з них.
При цьому, одначе нема вкрай важливих даних, необхідних для оцінки небезпеки виготовлених у великих кількостях хімічних речовин для здоров'я людини і навколишнього середовища. Не менш небезпечним є швидке збільшення побутових і промислових твердих, рідких і радіоактивних відходів. Через незадовільне й неправильне усунення стічних вод і твердих відходів щороку вмирає 5.2 млн. людей, у тому числі майже 4 мли. дітей. У країнах, що розвиваються, переробляється менше 10% міських відходів, а до кінця століття понад 2 млрд. людей потерпатиме від відсутності елементарних санітарних умов. Половина міського населення згаданих країн не матиме належних засобів для видалення відходів.
Щорічно під час виробництва ядерної енергії утворюється Ю тис.м3 високоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива та коло 200 тис.м3 низько - і середньо активних матеріалів. Розширюється застосування радіоактивних речовин у військовій промисловості, медицині і науково-дослідних роботах. Це зумовлює зростання шкідливого впливу радіонуклідів на живі істоти, природне довкілля і здоров'я людей.
Якщо до цього додати й низку інших антропогенних чинників деградації довкілля, зокрема таких, як забруднення атмосфери, а через неї й усієї поверхні Землі, зменшення озонового шару, “парниковий ефект, кислотні дощі, нові хвороботворні штами вірусів і бактерій, то потреба опрацювання способів порятунку людства від можливих великомасштабних глобальних катаклізмів та розумного керування екосистемними і геосоціосистемними процесами стає безсумнівною. Складнішими можуть виявитися умови реалізації програми сталого розвитку.
Незважаючи на безперечну актуальність і невідкладність реалізації аналізованої програми, розуміння того, що однією з найважливіших передумов успіху є стимулювання економічного росту і соціального прогресу та викорінення злиднів у країнах, що розвиваються, особливих позитивних зрушень за роки після конференції 1992 р. не спостерігається. У згаданих країнах на перший план виступають проблеми голоду, злиднів, хвороб, великої смертності і ще більшої народжуваності (рис.6.6). На проблеми сталого розвитку, освіти, охорони здоров'я, інформатики та науки нема коштів. Рівень фахового і наукового забезпечення всіх напрямків народного господарства - надзвичайно низький (рис. 6.7). І розрив за цими та іншими показниками між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються неухильно зростає. Поряд з цим основні міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародна агенція розвитку, регіональні банки розвитку і Глобальний екологічний фонд не виявляють необхідної гнучкості в допомозі країнам, що розвиваються, передовсім з питань освіти, просвіти, науки, інформаційного забезпечення, постачання ефективних технологій і нової техніки, сприяння режимам вільної торгівлі й доступові на міжнародні ринки.
Рис. 6.6. Зміщення демографічного балансу (А) і глобальні демографічні тенденції (населення в мільйонах осіб) - (Б), за Програмою дій..." (1993).
Рис. 6.7. Рівень наукового забезпечення сталого розвитку в різних регіонах: А - частка розходів на дослідження і розробки у ВВП, Б - кількість учених й інженерів на мільйон населення (за “Програмою дій..." 1993).
Альтернативи керування біосферними і соціосферними процесами немає. Але є небезпека в тому, що потужний капітал розвинених країн буде недостатнім для підняття рівня соціально-економічного розвитку відсталих країн, або через патологічні відхилення в регуляторних механізмах тоталітарних держав цей капітал буде й надалі спрямовуватися на гонку озброєнь. Тоді й управлінські рішення можуть набрати ненормального характеру. Вони будуть спрямовані не на забезпечення “високої якості довкілля і здорової економіки для всіх народів світу", а на збереження не ентропії розвинених країн за рахунок ентропії країн, що розвиваються, і розбудови захисних засобів для запобігання можливим руйнівним конфліктам між цими двома системами. Щоб цього не сталося, міжнародні освітні, гуманітарні й фінансові організації мусили б знайти засоби перш за все для піднесення рівня освіти, науки і культури та забезпечення фахівцями хоча б основних народногосподарських галузей країн, що розвиваються.
Поряд з цим слід відзначити й деякі нові наукові пошуки з питань, які сприятимуть поступові у сфері сталого розвитку. Цікавим у цьому плані є онтологічний аналіз проблем сталого розвитку, запропонований В.М.Пащенком (1998). Згідно з ним, сутність явищ сталого розвитку можна пізнати за допомогою діалектичного розкриття складових протилежного змісту: еволюції-революції, стійкості-мінливості, інваріантності-варіантності тощо, багатовимірного синтезного аналізу сутнісних
станів і властивостей досліджуваних об'єктів, зокрема розвитку та інших змін об'єктів дослідження - динаміки і функціонування, саморегулювання, самоорганізації, емерджентності та ін. Сутнісними рисами сталого розвитку є еволюційність, незворотність та емерджентність змін, а поєднання еволюційності та екологічної коректності сталого розвитку дає підставу для формулювання нової екоеволюційної парадигми природознавства, яка являтиме собою синтез еволюційної, екологічної, глобалістської, системної, функціональної та інших сучасних дослідницьких парадигм.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Питання сталого розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.
