Питання сталого розвитку

Екосистемологія

Під загрозою деградації або й знищення знаходяться найпродуктивніші ділянки - згущення життя морів га океанів - естуарії, коралові рифи, мангрові зарості. Причиною цього є брудні стоки з материків, забудова, ерозія й замулювання прибережних зон тощо. II дотепер нема вірогідної інформації про стан рибних запасів моря, а щорічна світова заготівля риби і молюсків перевищує 100 мли. т. Тепер понад половина населення км проживає в межах п'ятидесятикілометрової смуги від морської берегової лінії. До 2020 р. це число може рости до 75%. Тому охорона високопродуктивних прибережних морських і наземних екосистем, розумне регулюй;"дія речовинно-енергстичного обміну між сушею і морем "і управління екологічною та соціально-економічною ситуацією на цін частині земної поверхні набирає надзвичайної актуальності.

Забруднення морського середовища внаслідок щорічного скидання нафтових вуглеводнів (за

Рис. 6.5. Забруднення морського середовища внаслідок щорічного скидання нафтових вуглеводнів (за "Програмою дій...!, 1993).

1- природні джерела, 2- танкерні операції,

З- аварії танкерів, 4- інші види транспорту,

• 5 - атмосфера, 6 - муніципальні відходи,

• 7 - промислові відходи, 8 - витік і скидання.

Ще гостріше стоїть питання про охорону іі раціональне використання прісноводних ресурсів. Воші давно стали дефіцитними в багатьох регіонах Землі. “Прісна вода життєво необхідна для пиття. санітарно-гігієнічних потреб, сільського господарства, промисловості. міського будівництва, виробництва електроенергії, рибальства в материкових водоймах. транспортних перевезень, відпочинку та багатьох інших видів діяльності людини. Вона відіграє визначальну роль в біотичному кругообігові, продуктивності наземних екосистем, перерозподілі хімічних елементів і біотичної продукції в межах плівки життя. Необачне ведення комунального, сільського, лісового і водного господарств спричинилося до погіршення водного режиму рік, забруднення і знищення джерел, евтрофікації та заростання озер. Настала потреба формування та реалізації, комплексних національних програм охорони та раціонального використання прісноводних ресурсів, які охоплювали б загальнодержавну політику землекористування, лісокористування, охорони ґрунтозахисних і водо регуляційних екосистем на схилах гір і водозборів, а також прируслових екосистем і берегів рік.

Як ще одну важливу екологічну проблему Конференція в Ріо-де-Жанейро розглядала підвищення безпеки використання токсичних хімічних речовин та видалення різноманітних відходів виробництва. Хімічні речовини е невід'ємним атрибутом цивілізованого життя, але проблема полягає в тому, аби захистити від їх шкідливого впливу людину і довкілля. Тим більше, що майже весь обсяг хімічної продукції накопичується на поверхні планети - в її плівці життя - в середовищі існування живих істот і в організмах. “Існує коло 100 тисяч комерційних хімічних речовин, хоча 95% світового виробництва припадає лише на 1500 з них.

При цьому, одначе нема вкрай важливих даних, необхідних для оцінки небезпеки виготовлених у великих кількостях хімічних речовин для здоров'я людини і навколишнього середовища. Не менш небезпечним є швидке збільшення побутових і промислових твердих, рідких і радіоактивних відходів. Через незадовільне й неправильне усунення стічних вод і твердих відходів щороку вмирає 5.2 млн. людей, у тому числі майже 4 мли. дітей. У країнах, що розвиваються, переробляється менше 10% міських відходів, а до кінця століття понад 2 млрд. людей потерпатиме від відсутності елементарних санітарних умов. Половина міського населення згаданих країн не матиме належних засобів для видалення відходів.

Щорічно під час виробництва ядерної енергії утворюється Ю тис.м3 високоактивних відходів і відпрацьованого ядерного палива та коло 200 тис.м3 низько - і середньо активних матеріалів. Розширюється застосування радіоактивних речовин у військовій промисловості, медицині і науково-дослідних роботах. Це зумовлює зростання шкідливого впливу радіонуклідів на живі істоти, природне довкілля і здоров'я людей.

Якщо до цього додати й низку інших антропогенних чинників деградації довкілля, зокрема таких, як забруднення атмосфери, а через неї й усієї поверхні Землі, зменшення озонового шару, “парниковий ефект, кислотні дощі, нові хвороботворні штами вірусів і бактерій, то потреба опрацювання способів порятунку людства від можливих великомасштабних глобальних катаклізмів та розумного керування екосистемними і геосоціосистемними процесами стає безсумнівною. Складнішими можуть виявитися умови реалізації програми сталого розвитку.

Незважаючи на безперечну актуальність і невідкладність реалізації аналізованої програми, розуміння того, що однією з найважливіших передумов успіху є стимулювання економічного росту і соціального прогресу та викорінення злиднів у країнах, що розвиваються, особливих позитивних зрушень за роки після конференції 1992 р. не спостерігається. У згаданих країнах на перший план виступають проблеми голоду, злиднів, хвороб, великої смертності і ще більшої народжуваності (рис.6.6). На проблеми сталого розвитку, освіти, охорони здоров'я, інформатики та науки нема коштів. Рівень фахового і наукового забезпечення всіх напрямків народного господарства - надзвичайно низький (рис. 6.7). І розрив за цими та іншими показниками між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються неухильно зростає. Поряд з цим основні міжнародні фінансові організації, такі як Міжнародна агенція розвитку, регіональні банки розвитку і Глобальний екологічний фонд не виявляють необхідної гнучкості в допомозі країнам, що розвиваються, передовсім з питань освіти, просвіти, науки, інформаційного забезпечення, постачання ефективних технологій і нової техніки, сприяння режимам вільної торгівлі й доступові на міжнародні ринки.

Зміщення демографічного балансу (А) і глобальні демографічні тенденції (населення в мільйонах осіб) - (Б), за Програмою дій...

Рис. 6.6. Зміщення демографічного балансу (А) і глобальні демографічні тенденції (населення в мільйонах осіб) - (Б), за Програмою дій..." (1993).

Рівень наукового забезпечення сталого розвитку в різних регіонах: А - частка розходів на дослідження і розробки у ВВП, Б - кількіст учених й інженерів на мільйон населення (за “Програмою дій...

Рис. 6.7. Рівень наукового забезпечення сталого розвитку в різних регіонах: А - частка розходів на дослідження і розробки у ВВП, Б - кількість учених й інженерів на мільйон населення (за “Програмою дій..." 1993).

Альтернативи керування біосферними і соціосферними процесами немає. Але є небезпека в тому, що потужний капітал розвинених країн буде недостатнім для підняття рівня соціально-економічного розвитку відсталих країн, або через патологічні відхилення в регуляторних механізмах тоталітарних держав цей капітал буде й надалі спрямовуватися на гонку озброєнь. Тоді й управлінські рішення можуть набрати ненормального характеру. Вони будуть спрямовані не на забезпечення “високої якості довкілля і здорової економіки для всіх народів світу", а на збереження не ентропії розвинених країн за рахунок ентропії країн, що розвиваються, і розбудови захисних засобів для запобігання можливим руйнівним конфліктам між цими двома системами. Щоб цього не сталося, міжнародні освітні, гуманітарні й фінансові організації мусили б знайти засоби перш за все для піднесення рівня освіти, науки і культури та забезпечення фахівцями хоча б основних народногосподарських галузей країн, що розвиваються.

Поряд з цим слід відзначити й деякі нові наукові пошуки з питань, які сприятимуть поступові у сфері сталого розвитку. Цікавим у цьому плані є онтологічний аналіз проблем сталого розвитку, запропонований В.М.Пащенком (1998). Згідно з ним, сутність явищ сталого розвитку можна пізнати за допомогою діалектичного розкриття складових протилежного змісту: еволюції-революції, стійкості-мінливості, інваріантності-варіантності тощо, багатовимірного синтезного аналізу сутнісних

станів і властивостей досліджуваних об'єктів, зокрема розвитку та інших змін об'єктів дослідження - динаміки і функціонування, саморегулювання, самоорганізації, емерджентності та ін. Сутнісними рисами сталого розвитку є еволюційність, незворотність та емерджентність змін, а поєднання еволюційності та екологічної коректності сталого розвитку дає підставу для формулювання нової екоеволюційної парадигми природознавства, яка являтиме собою синтез еволюційної, екологічної, глобалістської, системної, функціональної та інших сучасних дослідницьких парадигм.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Питання сталого розвитку“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг

  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку
  • ПІСЛЯМОВА