б)антропічні (інтродукція екзотичних рослинних видів у природні угруповання, штучне культивування екзотів, реінтродукція зниклих видів рослин тощо);
7)техногенні (зумовлені великомасштабними регіональними та глобальними змінами, передовсім унаслідок забруднення атмосфери, гідросфери й грунтів, урбанізацією, землеробством, розбудовою шляхів сполучення тощо).
ІІІ. Ендогенні зміни:
1)кліматогенні,
2)геоморфогенні (пов'язані з геотектонікою),
3)філогенні (пов'язані з історичним розвитком видів, систематичних груп та органічного світу загалом),
4)біогеоценогенні (пов'язані з історичним розвитком структурно-функціональних блоків екосистеми).
Характерною особливістю циклічних змін є постійне повернення екосистеми в її попередній стан. При цьому, безумовно, беруться до уваги й ці відносно незначні зміни, які настають у структурно-функціональній організації екосистем за добу або рік, і ті багаторічні чи вікові зміни, які відбуваються під впливом космічних факторів. Циклічною динамікою охоплені всі живі системи, як штучно створені людиною, так і клімаксові (Lovelius, 1997). Тип сингєнєзних сукцесій вирізняється тим, що всі вони мають одно векторне спрямування у напрямі відновлення клімаксових екосистем. Ця одновекторність зумовлена, передовсім, відносною стабільністю абіотичного середовища біосфери і потужною кібернетичною пам'яттю екосистем, в якій записані норми реакції їх живих компонентів і змодельована структурно-функціональна організація еталонних екосистем. Вони також є незворотними, тобто в разі відсутності додаткового зовнішнього збурення (природний хід сукцесії) екосистеми не повертаються до свого попереднього стану (характерного для попередньої стадії розвитку). Цим типом динаміки об'єднані фактично всі похідні (вторинні) екосистеми Землі. Затримання сукцесії на вигідній для людини стадії розвитку (наприклад, післялісових лук, аграрних екосистем, штучних лісових культур, штучних водойм) завжди пов'язане з адекватною затратою антропогенної енергії, необхідної для подолання енергії природної сукцесії. Загалом, сингенез у наш час можна характеризувати як перманентне у просторі і часі протиборство антропогенної дигресії і природної демутації в біогеоценотичному покриві (Дигресія.., 1984; Башта, 2000).
Ендогенні зміни вирізняються найменшою динамічністю і незначними (в межах стабільності розвитку) відхиленнями від норми (середнього стану) їх структурно-функціональних параметрів. їх характер зумовлений високим рівнем стійкості клімаксових екосистем до зовнішніх збурювальних чинників. Вони відбуваються майже виключно за рахунок внутрішніх факторів саморозвитку і дуже повільно.
Зважаючи на те, що біогеоценогенез є дуже складним багатоплановим і багато параметричним процесом, слід мати на увазі, що й види динаміки екосистем зумовлені переважно декількома причинами, і тому самі сукцесії рідко проявляються в чистому вигляді. Вони переважно накладаються одна на іншу, супроводжуються різноманітними відхиленнями від типового (усередненого) варіанта, ускладненими впливами погодних умов, флуктуаціями структури фітоценозів (особливо лучних;
Біологічна продуктивність.., 1974), чисельності популяцій (Структура популяцій.., 1998) тощо. Крім цього, найбільше комплектують прояви тих чи інших видів сукцесій різні види антропогенних збурень. У зв'язку з цим, залежно від потреб науки й практики, класифікації динаміки екосистем можна будувати за іншими ознаками, генералізовувати чи доповнювати їх, використовуючи дані не лише екосистемології, але й суміжних галузей науки.
Еволюція екосистем
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Природна динаміка“ на сторінці 3. Приємного читання.
