Провінційні екосистеми

Екосистемологія

Температурні показники термічних зон Українських Карпат (за Андріановим, 1957)

європейська, ялиця біла і дуб звичайний, невеликі площі займають лісові екосистеми з домінуванням дуба скельного, сосни звичайної, кедрової сосни європейської, сірої і чорної вільх.

У корінному біогеоценотичному покриві чисті, широколистяно-букові та шпильково-букові ландшафтні комплекси вкривали майже 72% чисті й мішані смерекові - понад 16%, дубові - коло 10%, а субальпійські та альпійські - менше 2% території Українських Карпат (рис.2.9). Узагальнені висотні межі висотних екологічних комплексів (рослинних поясів) наведені в таблиці 2.10. У корінному біогеоценотичному покриві за домінуванням основних лісоутворювальних порід покриті лісом площі розподілялися таким чином: букові екосистеми (з домінуванням бука - чисті й мішані) займали 54,9%, смерекові - 31,8%, ялицеві - 9,6%, дубові - 3,7%, лісистість, включаючи гірськососнове криволісся, становила 95- 98%. Під впливом господарської діяльності протягом кількох століть лісистість зменшилась майже вдвічі (55,4%), площа букових лісів зменшилася на 40%, ялицевих - на 30%, а смерекових зросла в 1,7 раза, в тому числі чистих смерекових - у 2,5 раза. Смерекоманія, яка триває протягом останніх двох століть, спричинилася до того, що навіть на закарпатських макросхилах, де в природних лісових екосистемах домішка смереки була незначною, площа мішаних смереково-букових лісостанів збільшилася майже в 2,5 раза, а в Східних Бескидах площа лісових угруповань з домінуванням смереки зросла в 6 разів. Розвиток полонинського господарства спричинився до значного зниження верхньої межі лісу (місцями 200-250 м по вертикалі), а урбанізація та розвиток промислів і сільського господарства на передгір'ях - до істотного (в 3-4 рази) зменшення їх лісистості.

Карпатська провінційна екосистема - унікальна, за своїми екологічними й господарсько-економічними функціями. У ній зосереджено 15,7% площі і 33,4% запасів деревини України, середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі наближається до 250 куб.м, середній річний приріст становить 5,1 куб.мта1, а середній поточний приріст усієї деревини - 5,6 млн.куб.м, тобто є приблизно в 1,9 раза більшим, ніж у середньому по Україні. У вологих евтрофних буково-ялицево-сме- рекових пралісах висота смереки перевищує 40м, діаметр - 120 см, а запас стовбурової деревини сягає 900-1000 куб.м на 1 га. Високопродуктивними є також букові біогеоценозі!: вологі евтрофні чисті бучини Уельського заповідника накопичують 600-700 куб.мта-1 стовбурової деревини (480-620 т рослинної маси в абсолютно сухому стані).

На територію Українських Карпат і їх передгір'їв щорічно випадає близько 33 млрд.куб.м опадів. За умов первинного, не зміненого людиною бюгеоценотичного покриву майже 95% цих опадів трансформувалося екосистемою. 27,3/о затримувалося в кронах дерев і випаровувало

Таблиця 2.10.

Узагальнені висотні межі ландшафтних екологічних комплексів (рослинних поясів) в Українських Карпатах м.н.р.м

Узагальнені висотні межі ландшафтних екологічних комплексів (рослинних поясів) в Українських Карпатах, м.н.р.м.

зворотно в атмосферу, 19,3% просочувалося в ґрунт і живило ріки, 7,1% випаровувало з поверхні ґрунту, а 41,1% - рослинним покривом у процесі транспірації. Лише 5,2% опадів поверхневим стоком потрапляло до річок і потоків. За сучасного біогеоценотичного покриву, в котрому лісами вкрито коло 55% території, а решта знаходиться під луками, ріллею, населеними пунктами, дорогами та іншими непокритими лісом угіддями, а корінні мішані й складні лісостани на переважній більшості площ замінені смерековими монокультурами, простими одновіковими бучняками, яличниками, сіровільшняками, водний режим гірської екосистеми значно погіршився: поверхневий стік збільшився в 2,8 раза, просочування в ґрунт зменшилося на 5,6%, фізичне випаровування з поверхні рослинного покриву також зменшилося на 12,4%, а транспірація - на 2,9%. У сучасному біогеоценотичному покриві, порівняно з первинним, втрачається 107,3-1015 к Дж год. (1 )сонячної енергії, або коло 3,5% від її надходження на цю територію. А втрати річної біотичної продукції становлять не менше 8-10 млн. т сухої речовини, або близько 25% від можливої.

Виробнича діяльність людини на гірських схилах спричинилася до інтенсифікації речовинно-енергетичного виносу (ерозія ґрунту, сповзання мертвої органіки, вимивання поживних речовин з ґрунту, заготівля деревини, деревної зеленої маси, лучних трав, плодів, лікарської сировини тощо, без компенсації органічними і мінеральними добривами) і біогеохімічного зубожіння гірських екосистем.

Зменшення лісистості, великі переруби протягом 1945-1960 років, які перевищували у 2-3 рази розрахункову лісосіку, руйнування гідротехнічних споруд, передовсім водойм для лісосплаву спричинилися до численних руйнівних повеней, зсувів, селів тощо (Генсирук, 1979; Стойко, 1993). Розвиток деревообробної, хімічної, машинобудівної, нафтопереробної і харчової промисловості призвів до забруднення вод Дністра і Тиси та їх приток (Украинские Карпатські, 1988; Екологічна ситуація.., 1998).

За даними К.А.Татаринова та ін. (1988) з Карпатською провінційною екосистемою пов'язано 60 видів ссавців, у тому числі 7 видів комахоїдних, 16 видів рукокрилих, 19 видів гризунів, 13 видів хижаків, 4 види ратичних. Тут гніздує, зимує або знаходиться під час перелетів 250 видів птахів. У складі фауни - також 8 видів плазунів, 33 види земноводних, 53 види круглоротих і риб, 80 видів наземних і 65 видів прісноводних молюсків, не менше 20 тис. видів комах. Серед них - велика кількість рідкісних, реліктових та ендемічних видів, які приглушують спалахи шкідників лісів і полів, виконують незамінну функцію деструкції органічної речовини та інтенсифікації біотичного кругообігу. Промислові види тварин (олень, козуля, дика свиня, ведмідь, лисиця, вовк, заєць, глухар, рябчик, куріпка та ін.) становлять ресурси мисливського господарства, хоча їх чисельність тепер є на порядок нижча від оптимальної. Незважаючи на низьку лісистість України і значний дефіцит деревини, біопродукційну та лісосировинну функції карпатської гірської екосистеми не можна вважати визначальною. Екосистемологічний аналіз свідчить про те, що її першорядними функціями є ґрунтозахисна, водотрансформаційна, кліматорегуляційна, природоохоронна та рекреаційна, а біопродукційну та лісосировинну доречніше трактувати як допоміжні та підтримувальні. Рослинний покрив захищає рихлі буроземні ґрунти схилів від руйнівної дії дощових вод, які на свіжих лісосіках чи рільних землях можуть змивати за рік понад 400 тон ґрунту з гектара, а суцільносічні зруби на стрімких кам'янистих схилах за кілька років перетворювати у вторинні кам'янисті розсипища (Юркевич, 1956). Натомість, під наметом лісу навіть на дуже стрімких схилах зовнішніх ознак ерозії ґрунту немає.

Рослинний покрив Карпатської провінційної екосистеми, з одного боку, сприяє постійному підтримуванню вологи у ґрунтах і живленню рік, з другого - щорічному поверненню в атмосферу шляхом фізичного випаровування й транспірації до 24 млрд.куб.м вологи, яка переноситься повітряними масами на прилеглі рівнинні території, зумовлює пом'якшення їх кліматичних умов, поліпшення гідротермічного режиму і родючості землі.

Природоохронне значення цієї екосистеми підтверджує факт існування в ній майже половини видового різноманіття рослин і тварин України, наявність сотень рідкісних, реліктових та ендемічних видів (Чопик, 1976; Малиновський, 1980; Татаринов та ін., 1988), рідкісних за видовим складом і продуктивністю лісових, субальпійських лучних, чагарникових і чагарничкових угруповань (Украинские Карпатські.., 1988; Раритетні фітоценози.., 1998).

Українські Карпати багаті лікувальними та рекреаційними ресурсами. їх рекреаційний потенціал становить 29,2% загальноукраїнського потенціалу. Тут виявлено близько 800 джерел мінеральних вод, функціонують десятки санаторіїв, пансіонатів, профілакторіїв, будинків відпочинку, установ туризму і спорту. Сумарний добовий дебет джерел мінеральних вод перевищує 57 тис.куб.м. Крім цього Прикарпаття багате лікувальними грязями (Моршинське родовище має їх запас у 239 тис.- куб.м), озокеритом (щорічно Бориславське озокеритно-воскове рудоуправління виробляє понад 700 т цього лікувального матеріалу). Для лікування астми ефективно використовують Солотвинські соляні шахти. Багаті за лікувальними властивостями кліматичні і ландшафтні ресурси. За даними М.С.Нудельмана (1988), враховуючи оптимальну рекреаційну ємність, лише для теплого періоду року природно-ресурсний потенціал туризму й тривалого відпочинку становить 12,8 млн. осіб. Великі також можливості розвитку санно-лижного спорту. Особливої уваги в межах Карпатської провінційної екосистеми заслуговує розвиток мережі природоохоронних об'єктів, передовсім, заповідників, національних і регіональних ландшафтних парків.

За зразком фізико-географічної систематизації території та за наукової або виробничої потреби поряд з провінційними можна виділяти також підпровінційні екосистеми. Не виключена також можливість виділення країнних (за просторовими межами відповідає фізико-географічній країні) екосистем.

Назви згаданих екосистем найдоцільніше творити, використовуючи назву фізико-географічної одиниці (для визначення просторової розмірності) та додаючи термін “екосистема (для підкреслення її структурно- функціональної суті та необхідності її екосистемологічної характеристики), наприклад, Карпатська гірська екосистема (яка об'єднує Західно- Карпатську, Східно-Карпатську і Південно-Карпатську провінційні екосистеми). До цієї категорії, певно, доречно зарахувати й морські екосистеми, наприклад, Чорноморську морську.

Наступний розділ:

Біомні екосистеми

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Провінційні екосистеми“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми

  • Провінційні екосистеми
  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг

  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку

  • ПІСЛЯМОВА