Ландшафтні екосистеми

Екосистемологія

1 - передкарпатська лісоаграрна,2 - верхньо-дністровсько-бескидська лучно-лісова, 3 - сколівсько-бескидська лучно-лісова, 4 - зовнішньо-горганська лучно-лісова, 5 - привододільно-горганська темнохвойно-лісова, 6 - покутсько-буковинська-аграрно-широколистянолісова, 7 - стрийсько-сянсько-верхо- винська лучно-лісова, 8 - воловецько-міжгірсько-верховинська лучно-лісова, 9 - верховинсь- ко-путильсько-низькогірна лучно-лісова, 10 – широколистяні лісова полонинського хребта з після лісовими і субальпійськими луками, 11 - свидовецька лісова з субальпійськими луками, 12 - чорногорська темно хвойна лісова з добре вираженими поясами субальпійської та альпійської рослинності, 13 - мармароська темно хвойна лісова із субальпійським та альпійським високогір'ям, 14 - чивчинська темно хвойна лісова із субальпійським високогір'ям, 15- гринявсько-лосовська темно хвойна лісова, 16 - березнянсько-ліпшанська міжгірсько-долинна лісо-лучна, 17 - вирголат-гутинська широколистянолісова, 18 - солотвинсько-улоговинна лісо-садово-аграрна, 19 - притисько-низовинна виноградно-аграрна ландшафтні екосистеми (складено на основі орографічної схеми К.І.Геренчука і П.М.Цися; 1968); /-/// - гірські хребти висотою: / - до 1000 м, II - 1000-1500 м, III - понад 1500 м н.р.м.басейну р. Дністер. її територія розподіляється між трьома геоморфологічними районами: низькогірських ерозійної - антиклінальних хребтів Верхньодніпровських Бескидів, середньо високих моноклінальних хребтів Сколівських Бескидів, низько гірських ерозійно - антиклінальних хребтів, Стрийсько-Сянської Верховини. Найбільші гірські вершини знаходяться в діапазоні 1200-1405 м н.р.м. Межа між Верхньодніпровськими і Сколівськими Бескидами проходить руслом р. Стрий, а між ними і Стрийсько-Сянською Верховиною - по лінії Славськ - Турка (Биогеоценотический.., 1983).

Верхньодніпровські Бескиди складені рядом повздовжніх невисоких хребтів (700-800 м н.р.м.) і широких між ними долин, характеризуються глибокими і середньо глибокими бурими лісовими ґрунтами, помірним кліматом із сумою активних температур 1800-2000°, кількістю річних опадів до 1000 мм, переважанням корінних мішаних буково-ялицевих, ялицево-букових і чистих букових лісів. Стрийсько-Сянська Верховина також належить до низькогірської групи ландшафтів, характеризується дещо холоднішими і вологішими кліматичними умовами, але й частим проникненням долиною р. Латориця сухих і теплих повітряних мас з Угорської низовини, через що в складі корінних лісів менше ялиці білої, а на верхніх частинах північних схилів гір з'являється незначна домішка смереки європейської. Порівняно з цими районами Сколівські Бескиди характеризуються розчленованішим рельєфом з глибшими базисами ерозії, переважанням середньо глибоких буроземних ґрунтів, холоднішим кліматом із сумою активних температур від 1200-1300 до 1800- 1900° і сумою річних опадів до 1200 мм, переважанням у первинному покриві букових лісів з домішкою ялиці та смереки.

Загалом у корінному покриві переважали букові ліси з домішкою ялиці білої та смереки європейської, рідше - чисті. Вони займали близько 58% покритої лісом площі і разом з буково-ялицевими і смереково- буково-ялицевими (коло 29% площі) утворювали фон рослинності регіону. Площа дубових лісів на контакті з передгір'ям не перевищувала 3%, а мішаних смерекових лісів на верхніх частинах північних експозицій - 10%. Зарості сірої вільхи і високогірські луки займали мізерні площі, чистих природних смеречин тут взагалі не було. Лісистість території сягала 97-98%. Ліси були дуже багаті фауною. Гірські потоки, яких ніколи не використовували для сплаву і транспорту деревини, кишіли рибою. Л.К.Опалатенко (1960) в потоках верхів'я басейну Дністра нараховувала 58 видів риб. За К.А.Татариновим (1968), цей регіон був насичений численними видами птахів, ссавців, земноводних і плазунів, типовими серед котрих були карпатський і гребінчастий тритони, плямиста саламандра, жовточерева кумка, прудка і живородна ящірки, озерна і ставкова жаби, звичайний вуж, голуб-синяк, звичайний канюк, сови, зозулі, дрімлюги, дятли, численні види горобиних, гірський щеврик, горохівка, зяблик, карпатський глухар, білозобий дрізд, звичайний кріт, звичайний їжак, звичайна бурозубка, лісова кішка, лісова куниця, дика свиня, європейська козуля, благородний олень, карпатська білка, бурий ведмідь, вовк, лисиця, дрібні гризуни.

За сотні років господарської діяльності структурно-функціональні особливості цієї ландшафтної екосистеми зазнали глибоких змін. Східні Бескиди - це найнижча і найдоступніша для господарського освоєння частина Українських Карпат. У Верхньодніпровських Бескидах і Стрийсько-Сянській Верховині лісистість місцями була знижена втричі, а в сферу рільництва було втягнено до 30% території. Лише Сколівські Бескиди - зі стрімкішими схилами і глибшими базисами ерозій - заселені, знелісені і розорані менше.

Сьогодні біогеоценотичний покрив цього регіону представлений переважно антропогенними сільськогосподарськими або зміненими лісовими біогеоценозами в поєднанні зі штучно створеними екосистемами населених пунктів, промислових комплексів, рідше штучних водойм. Найінтенсивніша трансформація лісових угідь мала місце 150-200 років тому у зв'язку з розбудовою залізниць та експлуатацією лісових ресурсів. У гірській частині Львівської області, яка знаходиться в межах Східних Бескидів, площа лісів котрої становить лише 16,1% лісових площ Українських Карпат, зростає 40% похідних карпатських дрібно листяних (переважно сіровільхових) лісостанів. Площа букових лісів зменшилася в 3,5 раза, а смерекових збільшилася в 6 разів. На цій території практично не було чистих смерекових лісостанів, тепер їх площа становить 32,4 тис.га. Загальна лісистість ледве перевищує 50% (Голубец, 1978; табл. 2.6). За тридцять післявоєнних років площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 16,8%, лісів - збільшилася на 18,4%, а городів, садів і забудов - на 4,5%.

Але, не зважаючи на значне збільшення лісистості внаслідок залісення низькопродуктивних лук, загальною рисою описуваної ландшафтної екосистеми залишилися повені, зсуви, ерозія ґрунтів. Останньою пошкоджені 41% площі сільськогосподарських земель. У Сколівських Бескидах цей показник сягає 48,7%, а частка середньо і дуже змитих ґрунтів становить 39%. Майже дві третини цієї території розташовані на схилах від 10 до 20°, а рівні ділянки займають лише 11,3% площі (Биогеоценотический покров.., 1988).

За умови первинної лісистості і природного складу рослинного покриву територія Східних Бескидів поглинала 12,2-1015 кДжтод1, за сучасної структури цього покриву цей показник становить 11,7-Ю15 кДжтод1, або зменшився на 3,4%. Ще відчутніші зміни зачепили гідрологічний режим. Якщо в разі первинного біогеоценотичного покриву на кронах дерев затримувалося близько 900 млн.куб.м опадів, і вони зворотно випаровувалися в атмосферу, в ґрунт просочувалося 19% опадів, а поверхневий стік становив лише 4,7% (коло 150 млн.куб.м), то в сучасній ландшафтній екосистемі величина затримування опадів на кронах не перевищує 580 млн.куб.м, інфільтрація зменшилася на 140 млн.куб.м, а поверхневий стік зріс у 4 рази (612 млн.куб.м; табл. 2.7).

Таблиця 2.6.

Динаміка структури вгідь Східних Бескидів протягом 1945-1975 років (над рискою - тис. та, під рискою - %)

в тому числі
РікЗагальна · площарілляСіножаті й пасовищагороди та садиразом · с/глісичагарникиінші землі
угідь
1945378,9103.2101,92,6207.7123,728,818,5
100,027.226.90.754,832.77.81 4,9
1955272,379,784.811.2175,7144,527,524.6
100.021.422.83.047.238,87.4 '6,6
1975390,962,468.717,1148,4199.720.422,4
100,016,017.64,438,051,15.25,7
Різниця
за 30--11,2-9,3+3,7-16,8+18.6 :-2,4+0,8
років.%

Таблиця 2.7.

Антропогенні зміни гідрологічного режиму екосистеми Східних Бескидів (над рискою - мли. куб. м, під рискою - %)

Біогеоцено- · тичний · покривПоверхневий · стікПросочування через грунтСумарне випаровування |
Разому т.ч. опадів, затриманих на кронах
154.4620.62489.9900.4
Первинний4,719,076,327,6
611,7477,32175.9578.4
Сучасний18,814,666,617.7

Заміна букових лісів смерековими потягла за собою зміну сапротрофного блоку, зокрема макроміцетів і передовсім тих, що трофічно тісно пов'язані з едифікаторами або їх опадом. Вирощування культур смереки на місці корінних букових біогеоценозів зумовило появу нових, лише для неї специфічних мікоризних, ксилофільних, підстилкових і гумусових сапробіонтів і супроводжується інтенсивним розвитком хвороб цього виду, спричинених кореневою губкою (Fomitopsis annosa (Fr.) Karst.) та опеньком (Armillariella mellea (Fr.) Karst.). Як видно з таблиці 2.8 в окремих лісостанах заражена кореневою губкою половина дерев смереки. Цей гриб призводить до розладу всі похідні смеречники Бескидів, поширені на висотах до 700 м н.р.м, великої шкоди завдає опеньок. Вище цього рівня згадані гриби паразитують разом.

Таблиця 2.8.

Зараження смереки кореневою губкою в лісостанах Сколівських Бескидів (дослідження 1977 року, за Трибуном та ін., 1983)

Зараження смереки кореневою губкою в лісостанах Сколівськнх Бескидів (дослідження 1977 року, за Трибуном та ін., 1983)

У Сколівських Бескидах трапляються похідні 60-річні смеречники другої генерації. Зараження їх кореневою губкою значно більше, ніж сперечників першої генерації. У 40-річному віці буває пошкоджених гнилизною до 40-50% дерев, а до 60-70-річного віку вони гинуть. Ще більш заражені цим грибом смеречники Верхньоднісгровських Бескидів, а найменш стійкі вони до нього в Стрийсько-Сянській Верховині. Для похідних ялинників характерне масове зараження облігатними грибом паразитом Меlampsorella cariophyllacearum (L.) Schroeder. (Шевченко, 1968; Трибун, 1973). Усі сосняки Східних Бескидів, створені способом лісових культур на малопродуктивних сільськогосподарських землях, падають жертвою сніголамів і масових епіфітотій.

Загалом під антропогенним впливом минулих століть, поряд з істотним зменшенням лісистості, в описуваній ландшафтній екосистемі відбулося спрощення складу і структури лісових біогеоценозів, різке збільшення їх зараженості грибами, зменшення загальної біотичної продуктивності й погіршення загального санітарного стану, збіднення корисної дикої фауни й послаблення самозахисних властивостей лісових екосистем (передовсім, щодо спалахів чисельності шкідників), поширення антропохорної фауни, особливо гризунів, горобиних та інших консументів сільськогосподарської продукції, пришвидшення стихійних лих у вигляді вітровалів, повеней, зсувів, селів, які тягнуть за собою значні екологічні зміни як у місцях їх прояву, так і в суміжних екосистемах і супроводжуються великими економічними і моральними збитками тощо. У природному стані екосистема Східних Бескидів продукувала щорічно близько 4,5 млн. тон рослинної маси. У сучасному, антропогенно зміненому стані і за сучасної врожайності сільськогосподарських культур вона продукує лише 3,2 млн.т. фітомаси, тобто майже на 30% менше.

Загальним наслідком антропогенного освоєння ландшафтної екосистеми Східних Бескидів стало погіршення ґрунтозахисної, водорегуляційної і біопродукційної функцій її біогеоценотичного покриву, погіршення водного режиму басейну Дністра, зменшення майже на третину загальної біотичної продуктивності екосистеми та інших матеріально-енергетичних показників (Биогеоценотический покров.., 1983).

Екосистемологічний аналіз Східно-Бескидської ландшафтної екосистеми дав змогу підійти до вирішення низки прикладних проблем, зокрема планування напрямів ведення народногосподарської діяльності, способів підвищення корисних функцій біогеоценотичного покриву, охорони і примноження природних багатств, обґрунтування програми сталого розвитку тощо. Найголовнішими господарськими заходами для неї було визнано реконструкцію розладнаних і низькопродуктивних смерекових монокультур, сіровільшняків і чагарникових заростей, залісення крутосхилів, сильно еродованих і низькопродуктивних земель сільськогосподарського користування, підвищення культури ведення лісового, сільського і водного господарств, лісоексплуатації й транспортування лісової сировини, глибока спеціалізація та інтенсифікація сільського господарства з урахуванням екологічної, історико-культурної, етнічної та економічної специфіка регіону, раціоналізація інфраструктури народногосподарського комплексу з урахуванням можливостей використання рекреаційних і спортивно-туристичних ресурсів, охорона біотичної різноманітності й удосконалення мережі природоохоронного фонду тощо.

Концепція ландшафтної екосистеми, використання екосистемологічних методів аналізу її структурно-функціональної організації та оцінки її екологічного потенціалу є базовими для прогнозування, моделювання та організації господарської діяльності на рівні природно-територіальних комплексів внутрішньорайонної, районної та обласної розмірностей.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екосистемологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ландшафтні екосистеми“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА КОНЦЕПЦІЇ

  • Екосистемний рівень організації живого

  • Екосистемологія - фундаментальна галузь знань

  • Екосистемологія: об'єкт, предмет, методи і закони

  • Структура екосистемології та її місце в системі наук

  • Розділ 2. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ

  • Консорційні екосистеми

  • Парцелярні екосистеми

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Ландшафтні екосистеми
  • Провінційні екосистеми

  • Біомні екосистеми

  • Субстратні екосистеми

  • Глобальна екосистема - біосфера

  • Розділ 3. СТРУКТУРНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕКОСИСТЕМ

  • Біогеоценозні екосистеми

  • Енергетика

  • Продуктивність

  • Біотичний кругообіг

  • Саморегуляція, стійкість і стабільність

  • Міжекосистемні зв'язки

  • Розділ 4. ПРИРОДНА ДИНАМІКА ТА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОСИСТЕМ

  • Природна динаміка

  • Еволюція екосистем

  • Розділ 5. АНТРОПОГЕННИЙ ФАКТОР ТА АНТРОПОГЕННА ДИНАМІКА

  • Антропогенна трансформація екосистем

  • Сільськогосподарське освоєння та агроекосистеми

  • Урбанізація та урбоекосистеми

  • Водні екосистеми

  • Людина й біосфера

  • Розділ 6. ПРОБЛЕМИ КЕРУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ

  • Екологічний потенціал

  • Засади керування

  • Питання сталого розвитку

  • ПІСЛЯМОВА