СИСТЕМА ПРИРОДНИХ ОХОРОНЮВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (від гр. systema – ціле, з'єднане, сукупність) – мережа особливо охоронюваних природних територій, що забезпечує підтримання екологічної рівноваги в межах великого регіону.
СИСТЕМА СТАНДАРТІВ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРИРОДИ – комплекс взаємопов'язаних стандартів, спрямованих на збереження, відновлення та раціональну експлуатацію природних ресурсів.
СКИДАННЯ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМЕ (речовин у водний об'єкт) (ГДС) – маса речовини у стічних водах, яка максимально допустима до відновлення у встановленому режимі в даному пункті водного об'єкта за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному пункті. ГДС встановлюється з врахуванням ГДК речовин в місцях водокористування, самоочищувальної властивості водного об'єкта і найбільш раціонального розподілу маси речовин, що скидаються між водокористувачами, які скидають стічні води.
СМЕРТНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – загибель особин у даних умовах середовища. Змінюється залежно від умов довкілля та стану популяції. Часто С.е. наводиться в порівнянні з теоретичною мінімальною смертністю – сталою величиною, що характеризує загибель особин в ідеальних (оптимальних) умовах, коли максимальна тривалість життя збігається з фізіологічною тривалістю.
СМУГА ЗАХИСНА – лісові й нелісові площі, виділені для захисту доріг від снігових, піщаних, пилових заносів, для використання санітарно-гігієнічних та естетичних функцій. Відрізняються екологічними умовами й особливостями популяцій і угруповань, що тут формуються.
СМУГА ЛІСОВА ПОЛЕЗАХИСНА – штучні лісові насадження у формі смуг, призначені для захисту грунту від вітрової ерозії, поліпшення водного режиму, захисту культурних рослин від шкідливого впливу суховіїв, збереження агроценозів тощо.
СОЛЕСТІЙКІСТЬ – здатність рослин і тварин жити в умовах засоленості середовища існування.
СОЛОНІСТЬ води – градація вмісту розчинних солей у природних водах: прісна вода – до 0.5... 1 г/л, солонувата вода – від 1 до 3, слабо-солона вода – від 3 до 10, солона і дуже солона вода – від 10 до 50, розсіл або ропа – понад 50 г/л.
СОЛОНЧАКИ – група типів грунтів, на поверхні яких утворюються вицвіти і шкірки солей або пухкі, дуже засолені шари 0.5...1 см завтовшки. Формуються в різних зонах, але найбільш поширені в сухих степах, пустелях і напівпустелях.
СОРБЦІЯ – процес поглинання однієї речовини (сорбтиву) іншою (сорбентом), незалежно від механізму поглинання. В залежності від механізму поглинання розрізняють адсорбцію, абсорбцію, хемсорбцію і капілярну конденсацію.
СОЩОЕКОСИСТЕМА, соціально-екологічна система – техногенно-природне середовище області або міста разом з населенням, яке об'єднує природну і соціально-економічну підсистеми; остання складається із багатьох компонентів, а кожен компонент – із декількох факторів.
СТАНДАРТ – документ, який розроблено на підставі спільної згоди з найсуттєвіших питань більшості зацікавлених сторін і прийнято уповноваженим органом. У ньому встановлюються для загального й систематичного використання правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів. Документ спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкування в зазначеній галузі.
СТЕНОБАТНІ ОРГАНІЗМИ – водяні тварини і рослини, існування яких можливе лише на певній глибині, при певному водяному тискові. Це мешканці прибережної, припливно- відпливної смуги морів, приповерхневої зони водойм, найбільших глибйн океанів.
СТЕНОБІОНТНІ ОРГАНІЗМИ, стенобіонти – організми, що можуть жити лише в певних умовах середовища, при дуже незначному коливанні його факторів (температури, солоності, вологості, кислотності тощо). Напр., форель, яка може жити лише у водоймах з дуже швидкою течією і холодною, багатою на кисень водою. С.о. є хорошими індикаторами відповідних умов.
СТЕНОГІГРОБІОНТ – організм, який не переносить значних коливань вологості середовища (грунтові водорості, деякі гриби).
СТИХІЙНЕ ЛИХО – потенційно небезпечний природний процес (ураган, землетрус, цунамі, смерч, виверження вулкана, посуха і т.д.), властивий певному району і географічній зоні земної кулі. С.л. часто виникають на межі поділу фізично різних природних середовищ (море і суша, атмосфера та йоносфера і т.д.) і, як правило, наносять значні матеріальні збитки, супроводжуються людськими жертвами.
СТІК – стікання, переміщення вільної води по земній поверхні або в грунтовій товщі. Виділяють такі основні типи С.: поверхневий, внутршньоґрунтовий, дренажний, підземний.
СТОКИ КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВІ -стічні води населених пунктів (усі рідкі відходи сфер побуту й споживання, деяких промислових підприємств) Системами каналізації С.к.-п. перекачуються на поля зрошення, поля фільтрації для очищення та знезараження.
СТРУКТУРА БІОГЕОЦЕНОЗУ – поділ біогеоценозу на горизонтальні і вертикальні підрозділи, консорції, парцели, синузії, а також структури фітоценозу.
СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – природний функціонально- морфологічний поділ екосистеми на підсистеми, які в екосистемах відіграють роль "цеглинок". В С.е. входять популяції, консорції, синузії, яруси рослинності і т.д.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 40. Приємного читання.
