СЕРЕДОВИЩЕ АНАЕРОБНЕ – середовище, де відсутній вільний кисень, до умов якого адаптовані лише анаероби. В С.а. успішно живуть, напр., багато бактерій, деякі гриби та інші.
СЕРЕДОВИЩЕ АНТРОПОГЕННЕ – природне середовище, яке прямо чи опосередковано, навмисно або ненавмисно змінене людиною (відкриті родовища, магістральні канали, зони будівництва тощо).
СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ – сукупність живих організмів, які своєю життєдіяльністю впливають на інші організми. Одні з них можуть служити їжею для інших (жертва – для хижака, трав'яниста рослинність – для копитних), бути середовищем життя (напр., господар для паразита), сприяти розмноженню (напр., комахи-запилювачі квіткових рослин), впливати хімічним, механічним та іншим чином.
СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ – середовище абіотичне, яке у випадку організму господаря є визначальним для розвитку і життєдіяльності ендопаразитів і деяких мікроорганізмів.
СЕРЕДОВИЩЕ ВОДНЕ – частина гідросфери, умови якої забезпечують існування в ній різноманітних організмів.
СЕРЕДОВИЩЕ ЗОВНІШНЄ – сукупність сил і явиш природи, її речовина і простір, включаючи атмосферу, водне середовище, материнську породу, грунти, загальний клімат місцевості, теплоту, світло, оточуючий біоценоз або фітоценоз.
СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ – умови існування (сукупність абіотичних і біотичних факторів) окремого організму або біоценозу в цілому, що впливають на їхній ріст і розвиток.
СЕРЕДОВИЩЕ ПРИРОДНЕ – сукупність природних тіл, речовин, умов, які оточують організми; середовище, що оточує людину незалежно від безпосередніх контактів із нею.
СЕРЕДОВИЩЕ ПРОЖИВАННЯ – частина природи, що безпосередньо оточує організми (тобто все те, серед чого вони живуть) і здійснює на них прямий або непрямий вплив. С.п. організму або біоценозу охоплює сукупність факторів абіотичних та факторів біотичних, які впливають на його ріст і розвиток.
СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ – усі модифікації природного середовища, створені людиною (господарські угіддя, зелені насадження, рекультивовані землі і т.п.), споруди, транспортні і промислові об'єкти, світ речей, що оточує людину й впливає на неї. Характеризується відсутністю властивостей самовідновлення й саморегуляції, поступово порушується без постійного регулюючого впливу з боку людини.
СЕСТОН, СЕЙСТОН – сукупність завислих у воді органо- мінеральних часток (детрит) і планктонних організмів, які уловлюються дрібновічковою планктонною сіткою.
СИСТЕМА – (від грец. systema – ціле, складене з частин; сполука) – сукупність елементів, що перебувають у тісних зв'язках і відносинах між собою, утворюючи певну цілісність, єдність.
СИСТЕМА ГРОМАДСЬКОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ – складова національної системи екологічного управління, яка здійснюється громадськими об'єднаннями й організаціями та функціонує відповідно до чинного законодавства України й міжнародних регламентів, маючи на мету здійснення громадської екологічної політики і гармонізацію суспільно- природних відносин.
СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ – складова національної системи екологічного управління та загальної системи державного управління, що функціонує згідно з чинним законодавством України та має за мету здійснення державної екологічної політики і гармонізацію суспільно-природних відносин на державному рівні.
СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ (EMS) – частина загальної системи менеджменту, що містить організаційну структуру, планування, розподіл відповідальності, практичну діяльність, процедури (прийоми), процеси і ресурси, необхідні для розробки, впровадження, досягнення цілей екологічної політики, її перегляду і коректування.
СИСТЕМА КОРПОРАТИВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ – складова національної системи екологічного управління і загальної системи корпоративного управління, яка, згідно з чинним законодавством України і міжнародними стандартами та регламентами, функціонує і ставить за мету здійснення корпоративної екологічної політики та гармонізацію суспільно-природних відносин на корпоративному рівні.
СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ – складова національної системи екологічного управління і загальної системи місцевого самоврядування й управління, яка, згідно з чинним законодавством України, функціонує та ставить за мету здійсненні місцевої екологічної політики та гармонізацію суспільно-природних відносин на місцевому рівні.
СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається природних структур і утворень, які на вищих рівнях організації згруповуються в функціональні, екологічні компоненти. Напр. природні системи вищих рівнів організації – популяція, синузія консорція, біоценоз, біом.
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ – широка стратегія наукового пошуку яка використовує математичний апарат і математичні концепції і рамках систематизованого наукового підходу до вирішенні складних проблем. Останнім часом методи С.а. використовуються для вирішення проблем екології й охорони довкілля.
СИСТЕМНИЙ ПІДХІД – підхід до процесу підготовки ухвалення і здійснення рішень, вирішення проблем та досягнення цілей, який грунтується на нормативній методології системного аналізу й здібностей системного мислення управлінського персоналу з використанням системної моделі об'єкта управління.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 39. Приємного читання.
